Людмила Лузан стала дворазовою медалісткою Олімпіади-2020 у Токіо. 24-річна спортсменка виграла “бронзу” в каное-одиночці на дистанції 200 метрів, після чого взяла “срібло” в парі з Анастасією Четверіковою на дистанції 500 метрів.
“Бронза” Лузан стала історичною для України. Веслувальниця стала першою українкою, яка виграла медаль Олімпіади в жіночому каное-спринті. Раніше в одиночці це вдавалось лише Юрію Чебану, в активі якого два олімпійські “золота” (2012, 2016) та “бронза” (2008). Також бронзові нагороди в каное-спринті здобули Тарас Міщук і Дмитро Янчук у каное-двійці на 1000 метрах у Ріо-де-Жанейро у 2016 році, пише Суспільне.
До слова, свою кар’єру Лузан розпочала у спортивній гімнастиці, однак виконавши норматив майстера спорта, перейшла на веслування, де майже одразу почала показувати високі результати. Але заради цього каноїстка майже не виїжджає з навчально-тренувальних зборів протягом року, про що зізналась в інтерв’ю для Суспільне Спорт. https://www.youtube.com/embed/JxbPUAVMtJU
- Про тренувальний процес
“Майже весь рік проводимо на зборах. Постійно тренуємось, виїжджаємо на змагання. Це для нас звичний режим. Але мені подобається такий спосіб життя. Я не представляю себе в чомусь іншому. Я живу цими змаганнями, зборами, бачу себе на олімпійських п’єдесталах. Тож я отримую тільки задоволення від того, що я роблю.
Наприклад, перед Олімпіадою я більше, ніж півроку не була вдома. Це нормально. Я була до цього готова. Навіть після Олімпіади я ще не мала змоги поїхати додому. Можливо, найближчим часом зможу. Але це такий спосіб життя, спортсмени звикли до такого”.
- Про перші кроки у веслуванні на каное
“Я прийшла на своє перше тренування [з веслування на каное] в Івано-Франківську. Мене побачив тренер, побачив мою фізичну підготовку. Я сіла в човен, зробила гребок, і він одразу сказав: “От у тебе все вийде!” Таким чином він прищепив любов до цього виду спорту.
Спочатку не все виходило. Я не розуміла, як можна їхати рівно в човні та стояти на воді. Це щось було фантастично. Я не розуміла, як можна керувати, коли стоїш на одному коліні і в тебе лише одне весло збоку. З часом я напрацювала ці навички, поїхала на свій перший чемпіонат України та стала там п’ятою. Я тоді сильно засмутилася, подумала, що це не моє. А тренер сказав: “Їдьмо на збори, усе в тебе вийде”. Його віра вселяла віру і в мене. І так я стала наступного року чемпіонкою України та зрозуміла, що хочу бути й олімпійською чемпіонкою”.
- Про бажання піти зі спорту
“Був такий період у 2019 році, коли я програла на чемпіонаті України. До цього я завжди була лідером, у мене ніхто не вигравав, я так звикла. Але був такий переломний момент, я зрозуміла, що щось роблю не так, потрібно було щось змінити. Я почала розбиратись у собі, змінила тренера. Мій перший тренер передав мене другому – Мацапурі Миколі Івановичу, і він сказав, що зробить із мене “ту саму чемпіонку”.
На той момент я почала виховувати себе, запитувати себе, чого я хочу, що мене зупиняє, що мені треба змінити. Я так перезарядилась і з новими силами зрозуміла, що це мій вид спорту, моя мрія, і я досягну того, чого хочу. Скажемо так, я впала на дно і зуміла звідти піднятись, показала, що я можу. Багато-хто в мене не вірив, але я це зробила. Думаю, що це лише початок для мене, і попереду на мене чекають великі перемоги”.
Хто така Людмила Лузан
- 24-річна каноїстка, яка народилась в Івано-Франківську, але на офіційних змаганнях представляє Полтавську область.
- Дворазова чемпіонка Європи – у каное-одиночці (200 м) та в каное-двійці (500 м).
- Дворазова призерка Олімпійських ігор-2020. Вона здобула “срібло” в каное-двійці (500 м) та “бронзу” в каное-одиночці (200 м).
