Говерла – найвища гора Українських Карпат, наш “двохтисячник”: висота гірської вершини сягає понад 2 тисяч метрів. Багато хто, приїжджаючи в Карпати вперше, хоче зійти саме на цю вершину, а для когось сходження вже стало доброю традицією до Дня Незалежності або просто хорошим щорічним ритуалом.
Давайте розберемося, які маршрути ведуть на Говерлу, скільки часу займає підйом і де краще вибирати житло, щоб комфортно дістатися до одного з маршрутів.
Відео: Маршрут на Говерлу та озеро Несамовите (youtube.com/KOLESAEDUT)
Фото: Вид на Карпати (Євгенія Колесник)
Якщо вирушати у багатоденний похід по горах з наметами, можна прийти на Говерлу по гірських хребтах зі сторони гори Петрос або Лазещини, але якщо вибирати одноденний похід, маршрут починається від спортивної бази Заросляк. А тут вже виникають свої нюанси.
Наприклад, регулярний громадський транспорт на Заросляк не ходить, і щоб комфортно дістатися на базу, варто вибирати житло у Верховині чи Ворохті: звідти вирушають багато екскурсій на Заросляк, також можна замовити приватний трансфер.
Якщо ж ви плануєте поїздку на машині, варто враховувати, що останні 13 км шляху до Заросляка проходять по розбитій дорозі, де не кожна машина проїде. Так само можна зупинитися на самій базі Заросляк – прямо біля входу на маршрут, але тільки якщо у ваші дати немає заїзду спортсменів. При в’їзді в Національний парк необхідно зареєструвати машину і сплатити по 30 грн за людину.
Підйом на Говерлу – досить популярна активність. Тут завжди багато людей, парковка “забита”, і машини часто залишають на узбіччі. А біля бази Заросляк, біля входу на маршрут, виріс цілий риночок.
Тут можна перекусити, взяти на прокат трекінгове спорядження і, звичайно ж, придбати сувеніри. Але не поспішайте купувати магнітики внизу, адже ви зможете це зробити прямо на вершині. Крім того, тут є комфортний туалет і душ.
Не варто забувати, що виходити в гори бажано якомога раніше. Враховуйте непередбачені обставини:
- якість дороги;
- черга на реєстрацію;
- час на те, щоб дійти до пункту від місця паркування;
- час на туалет/перекус/покупки;
- час на те, щоб взяти в прокат трекінгові палки, якщо вони потрібні.
Цього разу ми зупинялися у Верховині (за 36 км від Заросляка), від виїзду з готелю до входу на стежку витратили 2 години та почали свій похід не о 9 ранку, як планували, а об 11:20.
Від Заросляка відходять три маршрути:
Два з них – на Говерлу (“синій” і “зелений“) і один – на озеро Несамовите (“жовтий“). “Синій” маршрут – коротший, його довжина становить 3,7 км, “зелений” – більш пологий, довжиною 4,3 кілометра.
Зазвичай рекомендують підніматися по “синьому” маршруту, спускатися – по “зеленому”, оскільки красиві види більше відкриваються на першому. Для спуску ми вибрали третій варіант, але про це – далі.
Спершу на “синьому” маршруті зустрічається різкий підйом. Після цього – вже більш полога видова стежка по відкритій місцевості. Підйом не складний: по ньому йдуть і дорослі та діти. Але кардіонавантаження все ж відчутне.
Головне: не забувайте взяти як мінімум 2 літри води на людину, теплу кофту або вітровку, кепку та сонцезахисний крем (можна “згоріти” навіть восени).
На вершині Говерли завжди багато людей, є кілька “фотозон”: хрест, обеліск. Тут можна придбати магнітики/медальки, чай, батончики. Стаканчик чаю коштуватиме 35-40 грн, магнітики – від 50 до 200 грн.
Підйом в середньому займає 2,5 години, спуск – 1,5 години. Але сил витрачається багато, так що не забувайте взяти із собою їжу та воду.
Після перекусу та відпочинку на Говерлі, можна повернутися на Заросляк “зеленою” стежкою. Але ми вирішили розширити свій маршрут і відвідати ще одне красиве місце – високогірне озеро Несамовите. Це озеро знаходиться за 6 кілометрів від Говерли по “червоному” маршруту через вершини Брескул, Пожижевська, Данцер і не доходячи до Туркул.
Такий маршрут можна вмістити в один день, тільки якщо ви йдете в хорошому темпі. Але види, які відкриваються на шляху, просто заворожують і захоплюють дух. Стежка йде по хребтах, то вгору на гору, то вниз з гори, види постійно змінюються, і раптом внизу з-за гір з’являється блискуче, як дзеркало, гірське озеро!
Емоції, випробувані при спогляданні такої природної краси, однозначно варті цих 6 кілометрів шляху!
Озеро утворилося в результаті танення льодовиків. Але воно, на подив, не дуже холодне, і в ньому навіть купаються люди. А ще з ним пов’язано безліч легенд, які цікаво послухати тут ввечері в наметі. Наметове містечко розкинулося на березі з одного боку озера, але у нас одноденний маршрут, так що вирушаємо назад на Заросляк – 7 кілометрів по “жовтому” маршруту.
Всю дорогу від озера нас “супроводжував” струмок, який все більше розширювався і врешті перетворився у притоку річки Прут. По краях стежки – кущі чорниці, якої тут в рази більше, ніж на людній стежці на Говерлу, а сам маршрут не менш різноманітний.
Спочатку на маршруті йде різкий спуск з гори кам’янистою стежкою – тут небезпечно спускатися в дощ по слизьких каменях, так що перевірка прогнозу погоди перед виходом у гори – обов’язкова.
За кам’янистою стежкою слідує яскраво-зелений ліс, який більше схожий на тропічні зарості. Далі – стежка вздовж схилу гори. Здається, звідси видно всі Карпати. Нескінченні гори – аж за обрій. І закінчується все сосновим лісом з виходом до точки старту – на базу Заросляк.