Вороненко, чи як кажуть місцеві Вороненка, – один з найвисокогірніших населених пунктів на Гуцульщині.
Це мальовниче село оточене величезними гірськими масивами, звідси відкриваються неймовірні панорами , прямо з вікон як долоні і Говерла, і Петрос, і Довбушанка, і Хом‘як, і Синяк, і Близниці, і Жандарми, пише Правда.іф з посиланням на Версії.
Історія Вороненки починається від будови церкви Різдва Богородиці в 1600 році, котра була закінчена в 1605 році. Пізніше ця церква була передана до Ворохти, і по сьогодні існує.
На початку ХХ століття після розпаду Австро-Угорської імперії Вороненко було польсько-чехословацьким прикордонним пунктом з казармами.
Тревел-проєкт «Гуцулендія» здійснив експедицію від присілку Довгий ґрунь, що відноситься до Яблуниці, до Вороненки.
«В кожній родині є своя вражаюча історія. Вороненко, як і Яблуниця, були на кордоні двох держав, тому жилося тут людям ще важче. Чого тільки не пережили люди в той час», – відмічає автор проєкту Михайло Будейчук.
Іван Берланюк проживає в Вороненці все своє життя і пам’ятає неспокійні часи, коли його рідне село було на кордоні двох потужних держав.
«В 1945 році нас 5 разів на зимі виганяли з хати. Біда була велика. Мою сестру 12-річну смертельно ранило у войну. Я як малим прийшов у свою хату, а там німці занесли таку ляду до хати. І було таке, що в одній половині хати спали мадяри, а на другій половині німці сіна настелили і так спали на підлозі», – згадує Іван Берланюк.
Як жилося гуцулам на кордоні двох держав – у відео Гуцулендії.
