Парафін, віск, стеарин – знайти «на вже» і побільше, це, певно, найпоширеніша мантра серед тих, хто нині займається виготовленням окопних свічок. В мокрих і холодних бліндажах бляшанка з картонкою, яку залили воском, подекуди єдине джерело світла і тепла. І, звісно, волонтери намагаються виготовити їх якнайбільше і якнайкраще.
Тож вдосконалюють технологію, гуртуються у рухи і вчать собі подібних, пише Репортер.
Коли вигребли усе
«Не вистачає парафіну», – з цього починає розповідь Ведана Звенигородська. Ще у березні франківка почала робити у своїй майстерні окопні свічки.
Каже, якщо взяти баночку від горошку чи кукурудзки, то туди заливається близько 350 -400 г парафіну. Звісно, ця баночка і горить 6 годин, і полум’я достатнє, щоб зігрітись і підігріти щось.
Насправді, неймовірна нестача в парафіні, воскові, стеарині, будь-чому, що відноситься до виробництва свічок. У перші місяці, коли я лиш починала, то багато люди приносили. Мені здається, я в усіх вже все вигребла з усіх підвалів і з усіх горищ. Бо люди приносили абсолютно все – свічки найстарші були з 1960 року.
Десь два тижні тому волонтери робили підрахунки, то кажуть, від кінця березня передали на фронт 11 тисяч свічок.
На початках Ведана робила свічки сама, пізніше об’єдналася ще з однією майстринею – Оксаною Соболик, з якою познайомилася на якомусь ярмарку на підтримку ЗСУ. Місця обом у власних майстернях/квартирах категорично бракувало і, як каже Ведана, «хтось порадив піти до директора Палацу Потоцьких».
Я й пішла до Володимира Гайдара. Говорили буквально 5-10 хвилин, він каже – от є приміщення, яку кімнату обираєте? Ми вибрали кімнату, де є плитка на підлозі, щоб зручно було прибирати. Бо дуже брудна справа – ці свічки, там феєчки не літають. І ми переїхали.
Стихійна стабільність
Сам процес виготовлення свічок – стихійно сталий, як це часто буває у волонтерській роботі.
Зараз є десь до 10, ну, може, до 15 волонтерів – бо хтось приходить, хтось відсіюється, люди також змучуються від волонтерства, – розказує Звенигородська. – Ті, що працюють саме в майстерні, то це десь шість людей. Ну і періодично буває, що пластуни прийдуть на майстер-клас, діти зі шкіл – то вони помагають і крутити, і заливати.
Але є у них і сталі волонтери – «от профспілки, просто неймовірні жінки, які збираються попити кавусі та приносять по 200-300 свічок», так їх описує майстриня.
Загалом же продуктивність може бути від 100 до 500 свічок на день. Усе питання – у парафіні. Навіть накручених свічок зараз є достатньо.
Те, що я описувала, – це від 30 до 60-70 кг парафіну за день. А якщо він коштує 100-110 грн, то суми виходять нормальні.
Я зараз в більшості тим і займаюся, що шукаю гроші, – сміється Ведана. – Здобути навіть тих 2-3 тисячі гривень, це дуже багато часу і спілкування.
Як виглядає збір? Переважно, це пости у фейсбуці, які перепощують друзі, друзів друзів, знайомі та знайомі знайомих.
Буває, що волонтери, які забирають свічки, дають якісь гроші, «бо вони знають, що таке волонтерити». Буває, що донатять парафін, а взамін просять якусь кількість свічок для своїх військових.
Я б не сказала, що це якась стала система, вона більш, напевно, рандомна – від того, що мені прийде в голову, – сміється Ведана. – О, а можна ще так спробувати! Особливо, коли вже закінчується парафін, і ти розумієш, що треба бігом рухатися.
Уже придуманий велосипед
До 24 лютого в мене була своя майстерня свічок і, коли все почалось, я стала думати, що такого можу зробити. Стала гуглити, а раптом Google краще знає, не видумувати ж мені велосипед, – розказує Ведана. – І я побачила статтю за 2014 рік жінки з Маріуполя про окопні свічки, як вона робила комусь із рідних. Потім познайомилася з майстром із Києва – Михайлом Мозговим. Він теж мене проконсультував. І фактично з цього почалося.
Справа посунула, як сніжна лавина. Якщо на початках інформації з технології було мінімум, то нині є більш як 100 майстрів в Україні, які серйозно цим займаються.
Десь мінімум 20 майстрів я консультувала і розказувала, що це та як робиться. І так почала функціонувати майстерня в Чернівцях, також у Коломиї мої друзі захопилися…»
Хоча, сама окопна свічка, то стара технологія, ще з Другої світової, – каже Ведана. – Звісно, зважаючи, з чього воно робиться – це не може бути якесь ноу-хау. Але є питання ціни-якості. Якщо візьмем свічку, яка горить 6 годин, то її собівартість (без роботи і затрат на електроенергію) десь 40 грн.
І той старий рецепт таки добрий. Питання просто в тому, щоб дотримуватись технології.
От важливо, діаметр банки завжди має бути більшим, ніж висота, інакше свічка не буде прогорати і це просто втрата парафіну, – пояснює майстриня. – Треба пильнувати, щоб не перегрівати віск, щоб закручувати правильною стороною картон…
Свій до свого
«Мій підрозділ дуже потребує багато окопних свічок. Через тиждень їдемо на фронт. Розрахунок на 70 осіб».
«Є локація з банками, для нас зібрали три мішки. Нюанс – треба мити, проте гарна новина – це кукурудза, оливки, ананас».
«Хто потребує картон? Зібрали ось такі коробки».
Це кілька найтиповіших дописів із фейсбук-спільноти «Окопні свічки». Такий собі маленький світ, який крутиться навколо банок, парафіну й тепла.
Тут, каже Ведана Звенигородська, завжди допоможуть порадою, як зробити свічку добре, поділяться своїм вдалим чи не дуже досвідом, а, можливо, й банками, картоном чи парафіном.
А ще сюди люди з усієї України викладають чудові короткі пости про своє волонтерське життя.
Долучаємося до цієї теплої справи і виготовляємо свічки в Німеччині. Дуже тішить те, що німці мого тимчасового містечка у церкві поставили коробку для збору баночок. А також приходять і роблять свічки разом з нами.
“Ті кончені думають, що зможуть залякати нас тривогами? – ні. Під час тривоги в коридорі відбувається порізка і скрутка картону. Відключеннями електрики? – ні! Під час блекауту ріжемо банки, що не підходять по висоті”.
“Нас не зупинить відсутність електроенергії, води, інтернету, мобільного зв’язку та вибухи. Продовжую свою справу. Гріємо теплом наших сердець. Все буде Україна”.
