Місяць тому Росія вийшла із “зернової угоди”, завдяки якій Україна могла безперешкодно здійснювати експорт своєї аграрної продукції, після чого почала методично обстрілювати українські порти з тим, щоб не дати зерну, що там знаходиться, потрапити до країн, які найбільше його потребують. Пише “Апостроф”
Але наша країна не бездіє і разом із союзниками шукає шляхи вивезення агропродукції на світові ринки.
Без коридору
Рівно місяць пройшов з того часу, як Росія припинила дію Чорноморської зернової ініціативи, вийшовши з неї в односторонньому порядку. У зв’язку з цим аграрний експорт з українських портів майже припинився, як це було навесні 2022 року, одразу після масштабного вторгнення росіян в Україну. І поки що жодні дипломатичні зусилля багатьох країн і міжнародних організацій, спрямовані на відновлення морського “зернового коридору”, результату не приносять.
Нагадаємо, учасниками Чорноморської зернової ініціативи, яка більш відома як “зернова угода”, окрім воюючих сторін – України та Росії – були Туреччина і ООН. Угоду уклали 22 липня 2022 року, хоча, точніше, то були два окремі документи, один з яких підписала з Туреччиною та ООН Україна, а другий – Росія.
Згідно з досягнутими домовленостями, цивільні судна отримали можливість заходити в українські чорноморські порти для завантаження сільськогосподарською продукцією. Росія зобов’язувалася не атакувати ці кораблі і не перешкоджати їхньому рухові. Натомість її представники отримали можливість інспектувати судна під час проходження турецької протоки Босфор, щоб переконатися, чи не перевозять вони до України зброю.
Росія регулярно погрожувала припинити дію угоди і висувала різного роду додаткові вимоги для її продовження. Проте, оскільки всі вони стосувалися пом’якшення міжнародних санкцій, накладених на країну-агресора, і не були частиною укладених домовленостей, міжнародному співтовариству (переважно в особі президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана) все ж таки вдавалося переконати російського диктатора Володимира Путіна і далі виконувати взяті на себе зобов’язання.
Проте 17 липня 2023 року, коли настав час чергового продовження дії угоди, РФ заявила про вихід з неї і про те, що тепер розцінюватиме всі судна, які направляються до українських портів, як цілі для нападу.
Одночасно Росія почала наносити удари по українських портах на Чорному морі і Дунаї, намагаючися таким чином зруйнувати навіть технічну можливість вивозу українського зерна. Також країна-агресор задекларувала готовність розпочати прямий терор проти цивільних суден у Чорному морі. Міністерство оборони РФ 13 серпня оприлюднило заяву, що російські військові кораблі відкрили вогонь в напрямку судна “Сукра Окан”, що йшло під прапором Палау з турецьким екіпажем на борту, примусили його зупинитися і провели огляд.
“Подібні дії міжнародне законодавство однозначно розцінює як піратство, – сказав в коментарі “Апострофу” керівник безпекових програм центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук. – Для чого Росія до них вдається, не зрозуміло. Можливо, вони спрямовані на внутрішнього споживача, щоб підтримати в його очах образ Росії як імперської потуги. А можливо це сигнал для зовнішніх гравців, щоб залякати їх і змусити до поступок на можливих переговорах щодо відновлення роботи “зернового коридору”. Проте результат таких дій може бути цілком протилежний очікуваному – замість налякатися і піти на поступки агресору, міжнародне співтовариство може навпаки ще щільніше закрутити гайки санкцій”.
В той же час турецький лідер Ердоган продовжує дипломатичні зусилля щодо відновлення угоди і наполегливо запрошує Путіна до переговорів. Проте на сьогоднішній день остаточної згоди російського президента немає, і перспективи досягнення домовленостей виглядають дуже непевними.
“Туреччина має досить значні економічні і політичні дивіденди від роботи “зернового коридору”, тому Ердоган докладає багато зусиль для його відновлення, навіть ціною поступок агресору, – говорить Павло Лакійчук. – Він вже робив заяви щодо необхідності врахувати вимоги Путіна. Проте навряд чи це стане можливим, оскільки ці вимоги є занадто масштабними і зачіпають надто багато зацікавлених сторін. Наприклад, вимога повернути один з російських банків (“Россельхозбанк”) до системи SWIFT. Всі розуміють, що виконання цієї умови стане шпариною для масового обходу Росією накладених на неї міжнародних санкцій. І скоріше за все цього не допустять. Також навряд чи вдасться досягти домовленості щодо запуску аміакопроводу, що проходить через територію України, чи зняття обмежень на експорт російських добрив. Відтак перспективи досягнення домовленостей з Росією виглядають примарними”.
Тим часом, позиція України протягом року дії “зернової угоди” помітно посилилася. Якщо рік тому наша країна виступала в ролі практично беззахисної сторони, яка залежить від рішень інших суб’єктів, то сьогодні вона займає активну позицію і демонструє можливості протидії агресору.
“Українська відповідь є симетричною діям Росії, – пояснює Павло Лакійчук. – Військово-морські сили через міжнародні організації оголосили, що російські порти і морські шляхи є відтепер об’єктами підвищеної небезпеки. Це повідомлення було підкріплене враженням російського десантного корабля “Оленегорский горняк” і танкера Sig, який прямував через Керченську протоку. Відтак всім компаніям, які здійснюють рейси до російських портів, дано два тижні на те, щоб визначитися щодо того, наскільки вони готові і далі так ризикувати”.
На думку експерта, подібні дії є досить ефективною відповіддю на те, що робить Росія, оскільки через порт Новоросійська проходить близько половини російського нафтового експорту. Крім того, з портів у Чорному морі, в тому числі на узбережжі окупованого Криму, здійснюється вивезення краденого українського збіжжя. Тож попередження від ВМС України, якщо і не припинить цей потік вантажів, то принаймні зробить перевезення набагато дорожчими за рахунок зростання вартості страхування.
Відтак це підсилює позиції України на майбутніх переговорах щодо відновлення “зернового коридору”, якщо вони відбудуться.
Обійтись без росіян
Тим часом, поки політики шукають способу все ж таки примусити Путіна повернутися до зернової ініціативи, Україна змушена самостійно шукати шляхи здійснення аграрного експорту.
Одним з варіантів, які розглядаються, є створення морського коридору для транспортування вантажів без участі Росії. Він має пройти максимально близько до західного берега Чорного моря, переважно в територіальних водах Румунії та Болгарії.
Цей варіант є досить зручним, оскільки дозволить проводити судна не лише з зерном, а також позбутися прискіпливого нагляду з боку росіян. Проте він має свої недоліки.
“Проблема такого коридору в тому, що кораблям доведеться рухатися дуже близько до берегів, щоб знаходитися весь час в територіальних водах країн НАТО, – говорить Павло Лакійчук. – А це не завжди просто зробити через рельєф дна і недостатні глибини в певних місцях. Тому навігація при цьому значно ускладнюється”.
Крім того, як сказав у розмові з виданням заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, зберігається небезпека нападів збоку Росії.
“На жаль, Україна не володіє морським флотом, який здатний був би забезпечити ефективний захист цивільних кораблів від російських піратів, – каже експерт. – Тому було б важливо прискорити передачу нашій країні військових літаків F-16. Це дозволило б прикривати морський коридор з повітря”.
Україна серйозно ставиться до використання нового морського коридору. Але поки що тільки перші сміливці зважуються випробувати його надійність. За повідомленням міністра інфраструктури Олександра Кубракова, 16 серпня з Одеси вийшов перший корабель – контейнеровоз Joseph Shulte, який перебував там з лютого 2022 року. Оскільки судна такого типу не потрапляли під дію “зернової угоди”, він з того часу не міг покинути український порт. За словами міністра, якщо перше судно благополучно добереться до Босфору, не зазнавши нападу росіян, за ним підуть і інші. Проте найближчим часом коридор буде використовуватися не для експорту зерна, а для виводу суден, які застрягли в портах Одеси, Чорноморська та Південного ще з часу повномасштабного російського вторгнення.
Запасні варіанти
Таким чином, про масовий вивіз зерна з українських портів поки що не йдеться. Тому уряд спільно з аграріями працює над розробкою альтернативних варіантів.
“Ведуться переговори і практична робота для того, щоб збільшити можливості вивозу зерна з румунських портів, зокрема Констанци, – говорить Денис Марчук. – На сьогоднішній день пропускна здатність цього шляху складає близько 2 мільйонів тон вантажів на місяць. Планується збільшити її вдвічі – до 4 мільйонів тон”.
Також нарощуються можливості щодо вивозу вантажів через українські порти на Дунаї. З них судна можуть дістатися прямо в румунські територіальні води. Проте потужність цих портів обмежена через те, що туди не можуть заходити великі морські судна. Крім того, дунайські порти, так само, як чорноморські, останнім часом стали мішенню для російських ракет і дронів-“шахедів”.
“Розвиваються також шляхи вивозу автомобільним транспортом і залізницею, – говорить Денис Марчук. – Проте на даний момент цей процес гальмується забороною імпорту агропродукції до ряду східноєвропейських країн, що межують з Україною”.
За словами експерта, якщо всі проєкти, які сьогодні започатковані, будуть успішно реалізовані, це дасть можливість забезпечити експорт до 4,5 мільйона тон зернових щомісяця. Це досить значний об’єм, але він може виявитися недостатнім для того, щоб вивезти всю продукцію. Тим більше, що її виявилося більше, ніж очікувалося.
Початково нинішній врожай зернових та олійних культур оцінювався на рівні приблизно 69 мільйонів тон, проте реально він виявився на 7,8 мільйона тон більшим – 76,8 мільйона тон, повідомив у своєму телеграм-каналі доцент Київської школи економіки Олег Нів’євський. Це більше, ніж в 2022 році, коли було зібрано 73,8 мільйона тон зернових та олійних. За словами експерта, таке збільшення врожаю стало можливим завдяки сприятливим погодним умовам і кращій врожайності культур, аніж очікувалося.
При такому врожаї експортний потенціал України в нинішньому році складе близько 48 мільйонів тон збіжжя.
Звичайно, за нормальних умов більший врожай означав би більше доходів для аграріїв і більше можливості в подальшому розвивати свої господарства. Проте в нинішньому році великі об’єми продукції породжують великі проблеми, оскільки зараз ніхто не може точно сказати, яким чином це зерно буде вивозитися, і скільки це буде коштувати.
“Будь-які з альтернативних варіантів експорту, які зараз розробляються, будуть дорожчими за морський транспорт, – говорить Денис Марчук. – А більша вартість транспортування означає, що аграрії будуть змушені відпускати свою продукцію за нижчою ціною. Внаслідок цього вони недоотримають значні кошти, необхідні їм для підготовки до наступної посівної кампанії. І будуть змушені економити на насінні, добривах, пальному, запчастинах для техніки та інших необхідних речах. І це може негативно відбитися на врожаї наступного року”.
За словами експерта, вже зараз аграрії недоотримують величезні кошти при продажу своєї продукції. В той час як на світовому ринку тонна пшениці сьогодні коштує близько 230 доларів, українські фермери через дорогу логістику змушені продавати її в середньому за 180 доларів.
Таким чином сільське господарство втрачає мільярди доларів, що створює загрозу для продовольчої безпеки України і ряду інших країн, які традиційно імпортують українське зерно. І втрати будуть збільшуватися, якщо Україні та її закордонним партнерам не вдасться відновити морські перевезення, які є найдешевшими.
Нагадаємо Росія почала морську блокаду України
