У відпустовому Марійському центрі неподалік Івано-Франківська – Погінський монастир отців василіян — на прощу вервиці 16-17 вересня зібралися тисячі прочан з різних куточків України та з-закордону.
Програма цьогорічної, вже двадцять восьмої за рахунком прощі вервиці, складалася з Літургій, молебню, розважань Хресної дороги і співаних вервиць.
«Історично наша проща має у собі тяглість з часів доброчинця Йозефа Марії де Вольфа, який зі своєю фундацією долучився до поширення набожества до Пресвятої Богородиці через молитву на вервиці, — ділиться ігумен Погінського монастиря отців василіян отець Антоній Яремчук. – Його фундація, власне, започатувала молитви на вервиці і прощі, які і зараз відбуваються в Погоні».
Так і одна з каплиць Погінської базиліки Успіння Матері Божої носить назву «Цариці вервиці». Відповідно вона і оздоблена іконами, які відображають усі таїнства розарію. Також в різдвяний період її прикрашають ялинками з кулями, на яких теж зображені усі таїнства.
В базиліці є ще чотири тематичні молитовні гроти, де скопійовано всесвітньо відомі Марійські центри, в яких, в той чи інший період, свідчили об’явлення Богородиці – Фатіму, Люрд, Меджугор’є та Гваделупу. Тут усі охочі можуть в спокої і зосередженні помолитися розарій.
Отже, паломники, які цими вихідними зібралися в Погоню на прощу, змогли взяти участь як в спільних молитовних заходах та Літургіях, так і помолитися у своїх намірах в тиші.
А щоб це зробити, деякі прочани пройшли не один десяток кілометрів. Понад тридцять п’ять кілометрів шляху подолали парафіяни з села Назавизів, що на Надвірнянщині.
«Дорога не легка, декілька разів зупинялися, але погода, дякувати Богові, цього разу сприяла. Хоча і спека, і дощ в жодному разі не ставали перепоною у наших традиційних паломництвах до цього відпустового місця, яке любимо відвідувати. Для нашої молитовної спільноти особливо цінною є молитва, спілкування дорогою», — ділиться студентка Анна.
Завітали на прощу на Івано-Франківщину також прочани з Кам’янця-Подільського на Хмельниччині. Погоню більшість з них добре знає і любить.
«Ми неодноразово бували тут і з нетерпінням чекали цієї прощі. Зараз особливо потрібні наші спільні молитви на вервиці, з якою не розлучаємося. А під час чувань особливо цікаво було від священників почути щось нове з історії Церкви», — ділиться пані Люба.
Поет зі Львова Богдан Пастух, який присвятив Богородиці і прощі вервиці свою поезію, справді, як каже, надихнувся Погонею.
«Світло від світла Бог істинний і прославляти Матір його», — підкреслює митець, який приїхав до цього відпустового місця.
Прославляли Богородицю в Погоні також мистецьки, майстерним співом юні хористи з Івано-Франківської парафії Царя Христа. Хор «Божі ангелята» вже багато років є учасником прощі вервиці. Як розповіла керівник колективу Неоніла Дуброва, це є доброю традицією і не одне покоління його учасників із задоволенням долучалися до заходу, бо це гарний досвід у творчості і праці. А школярка Христина Сеньків, яка нещодавно почала займатися у хорі, каже, що вперше співала на прощі. І хоч хвилювалася, отримала неймовірні, чудові враження від спільної з тисячами прочан співаної молитви і це дуже важливо, бо: «Хто співає – молиться двічі».
Важливо і те, що до молитовної погінської прощі наші волонтери і військові доєднали виставку-ярмарок військової амуніції. Тут також усі бажаючі змогли підтримати українську армію.
«Показуємо залишки тих ракет, шахедів, які прилітали до нас на Львівщину, і збираємо кошти на бронежилети, каски. Автомобіль, який бачите, поїде на передову — на запорізький напрямок, для евакуації поранених. Він, до речі, добре відремонтований, обладнаний і навіть плаває. А від бажаючих допомогти — хоч по гривні і вже є кошти. Пригощаємо наших жертводавців гарячими стравами і морозивом які, в свою чергу, нам пожертвували доброчинці», — розповідає капелан отець-диякон Херувим.
Пан Марко, який займається матеріально-технічним забезпеченням для передової, і раніше сам був у війську під командуванням відомого комбата Дмитра Коцюбайла – Да Вінчі, додає: «Зараз, користуючись нагодою і вже не вперше в Погоні, збираємо кошти на придбання дрона та тепловізора. Також передаємо воякам вервички, які нам тут дарують і яких дуже потребують на фронті».
До виготовлення таких потрібних фронту вервичок і до безперервної молитви яка, до слова, триває в Погінській обителі з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну російського війська, запрошували прочан волонтери. Як розповідають – є безліч свідчень реальної допомоги цієї молитви воякам на передовій.
«Ми відкрили такий потужний духовний фронт і маємо його тримати, — каже волонтерка Людмила Салига. – Адже війна є не лише на фізичному, але і на духовному рівні. Є безліч випадків, коли нам телефонують з фронту і діляться просто чудесними свідченнями – набої, ракети падають і не розриваються просто поряд з бійцями, не вибухають міни, які вдається обійти навіть вночі без жодних ушкоджень, тощо. Отже, молитва, вервиця реально береже. Дещо проблемним є те, що не вистачає волонтерів, які долучаються до виготовлення вервичок і до цілодобової молитви. Але маємо долучатися до цієї духовної праці цілими родинами, бо її не можна зупиняти, щоб зупинити цю війну».
Зі слів пані Людмили, потреба у вервичках зростає і зараз вона отримала замовлення аж на вісім тисяч від капеланів ПЦУ та комбатів з різних фронтових зон.
Двадцять восьма Міжнародна проща вервиці в Погінському монастирі отців василіян, не зважаючи на військову напругу в нашій країні і навіть повітряну тривогу, яка лунала зранку в неділю, відбулася. Як розповіли організатори, уже впродовж перших годин молитовного заходу було зареєстровано дві з половиною тисячі його учасників, а не зареєстрованих було напевно втричі більше.
Попереду нові прощі в Погоні, у відпустовому Марійському центрі, де молитва паломників не припиняється ні вдень ні вночі.
