26-річний Микола Нєдєльчев із селища Новомиколаївка Запорізької області чотири роки служив у ЗСУ за контрактом. Велику війну боєць зустрів рядовим.
Захищаючи країну майже півтора року, чоловік отримав на фронті поранення. Микола Нєдєльчев проходить лікування в Івано-Франківську. Вже п’ятий місяць у лікарні його підтримує дружина Вікторія.
Історію воїна розповіли на сайті проєкту “Сталеві духом”, передає Правда ІФ з посиланням на Суспільне
У день поранення — 10 серпня 2023 року — військовий прикривав український артилерійський дивізіон. Саме тоді російський снаряд 152 калібру залетів близько до позицій і розірвався за 3 метри від укриття Миколи.
“Після вибуху побачив руку, що отак лежить — почався шок. Думав, що її одірвало. Потім побачив, що в ділянці правого плеча та голови кровить і заспокоївся. Побратими перев’язали, викликали евакуацію. Відвезли в лікарню, а далі не пам’ятаю, бо там мене вже “відключили”, — пригадує боєць.
Микола Нєдєльчев провів добу в Запоріжжі, ще три — у Дніпрі. 15 серпня його з дружиною Вікторією евакуаційним потягом привезли до Івано-Франківська. Невдовзі в обласній клінічній лікарні йому поставлять пластину, щоб зібрати кістку й зафіксувати плече.
“Подивимося, як буде проходити реабілітація. “Бодрячком” тримаємося і надіємося тільки на краще: що по максимуму зможемо відновити нашу руку. Буває, що пластина і не приживається. Але ми сподіваємося, що все буде добре”, — каже дружина пораненого бійця.
Це буде восьма операція військового. Після неї йому, можливо, зроблять протез для того, щоб рука підіймалася. Наразі кінцівка Миколи провисає й набрякає, тому він не може довго ні сидіти, ні стояти.
Дружина бійця Вікторія — вчителька біології та хімії. Вона зранку до ночі з чоловіком, але працює дистанційно, бо школа — у прифронтовій зоні. Поки вона в лікарні в Івано-Франківську, їхня з Миколою донька вдома з бабусею.
“За чорною смугою завжди буде біла. І наше сонечко засяє колись. І ми будемо колись душею спокійні. Віримо, що пройдуть ці тяжкі часи, і в нас буде свято. Хочеться, щоби швидше це все закінчилося, і наша сім’я знову прокидалася вранці разом”, — говорить Вікторія.
Микола не знає, коли закінчиться війна, але переконаний, що перемога буде за нами.
“По-іншому ніяк. Армія агресора більша, техніки у неї більше, але ми ж стоїмо за свою землю. Дух нашої землі допомагає, тому ми — морально сильніші”, — каже військовий.
Микола Нєдєльчев долучився до проєкту “Сталеві духом”, щоб розповісти про свій досвід на війні та допомогти з пошуком ресурсів на лікування фантомного болю, яким він страждає.
Фото: Костянтин Сова
