Оксана Белей з Братківців з дитинства вирощує полуницю. Малою вона доглядала за ягодою з бабусею, зараз їй допомагає донька. На городі Оксани ростуть як ранні, так і пізні сорти полуниці. Хімікатів для підживлення жінки не використовують.
Як доглядають за полуницею у родині Оксани Белей, читайте у матеріалі Суспільного.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
На одному гектарі поля Оксана Белей вирощує чотири сорти полуниці. За її словами, найбільш транспортабельний сорт з-поміж тих, що вона має, — “Чорний принц”. У Братківці його завезли приблизно десять років тому. Сорт “Клері”, що росте на її городі, — рання, невелика, кругла, запашна ягода, що боїться морозу.
Окрім того, жінка вирощує голландську солодку полуницю “Ельсанта” із запахом суниці та “Англійську пізню” — солодку, подовгувату ягоду. Вона не мнеться при транспортуванні та є морозостійкою. Доглядає за полуницями Оксана Белей з дитинства.
“Відколи себе пам’ятаю, від маленької дитини, ми займаємося вирощуванням полуниці. Я допомагала своїй бабусі. Ми разом її садили, збирали, продавали, але у нас не було таких масштабів. А коли я одружилася зі своїм чоловіком, з кожним роком ми почали збільшувати площі. Цю справу любимо, бо без любові неможливо займатися цим”, — каже Оксана Белей.
Жінка порається на городі від ранку до ночі впродовж року.
“Ми садимо полуницю в жовтні та у листопаді. Сніг падає — я ще можу садити. Цього року я працювала вже в лютому, перекопувала. Була погода. Потім поралася в березні. А тепер вже в травні, коли цвітуть ягоди, чіпати їх не можна. Але ще ходимо, щось прополюємо, бо бур’яни ростуть. Розумієте, площа велика, не встигаємо, — додає Оксана Белей.
Оксані Белей допомагає донька Леся Ключівська. Жінка має трьох дітей, проте знаходить час на догляд за полуницями. Вона каже: цьогоріч урожайність погана через посушливу погоду.
“Колись я могла сама зібрати 40 відер за день. А зараз не назбираєш, тому що немає такої урожайності. Це все залежить від погоди. Колись наше село вважалося батьківщиною ягід, тому що кожна хата їх мала. А нині не хочуть працювати, бо треба дуже тяжко робити, людям невигідно. Людям краще виїхати за кордон, заробити гроші, ніж працювати біля ягід”, — каже Леся Ключівська.
Жінки розповідають, що не використовують хімікати, тож ягоди — органічні, і їх можуть вживати й діти. Господині кажуть: їх надихає, коли люди після покупки дякують за добрі полуниці. Це мотивує не покидати родинну справу.
“Полуницею займатися складно, тому що це — більше ручна праця. Удобрюємо: маємо гній, хімічні добрива не додаємо. Ці ягоди можуть їсти найменші діти. Якщо я на ринку продаю, беруть на аналіз. Приходять і кажуть, що наші ягоди не мають хімії, вони — екологічно чисті. Можна їх вживати, не боятися”, — завершує розмову Оксана Белей.
