Військовий оркестр «Едельвейс» 10 окремої гірсько-штурмової бригади – наймолодший в українській армії. Також він один із небагатьох бойових, адже музиканти нині на передовій.
А без музики бій не починали навіть козаки, пише Репортер.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Лице бригади
Історія оркестру почалася 16 березня 2016, через пів року після створення 10 ОГШБр, яка дислокується у Коломиї. Хмельничанин Віктор Сумрій тоді лиш закінчив Львівську академію імені Сагайдачного, де вчився на військового диригента. От молодого лейтенанта і призначили керувати оркестром. Він мав сам шукати музикантів і налагоджувати роботу. Нині в колективі 18 людей.
Сумрій з дитинства бачив себе саме військовим диригентом, бо подобалися паради та й взагалі армія. Каже, не кожна бригада має свій оркестр. Музиканти у війську, та ще й професійні – на вагу золота.
До слова, на час проголошення незалежності в Україні було 129 військових оркестрів. Потім багато розформували.
«З давніх часів музикантів у війську дуже шанували, – говорить Віктор Сумрій. – Вони сурмили, били в литаври, коли військо збиралося до бою, грали спеціальні мелодії під час наступу, відступу противника. Без музикантів війська б не було».
Нині, за словами Віктора, оркестр є лицем бригади. Вони підтримують бойовий дух, популяризують українську пісню та службу в Збройних силах.
Звільнити голову від війни
Музиканти «Едельвейсу» їдуть на ротацію разом з бригадою, виконують і бойові завдання у різних підрозділах. Завжди везуть інструменти: туби, труби, саксофони, кларнети, барабанну установку. Нині вони стоять на Донецькому напрямку.
За словами диригента, в оркестрі є хлопці з великим бойовим досвідом. Наприклад, старшина Віталій Вірста служить з 2016 року. Крім зброї, добре володіє саксофоном, має позивний Маестро. До речі, у Сумрія теж є музичний позивний – Мажор.
Чоловічу команду «розбавляють» дві солістки – Ольга Шеремета та Ірина Пшенко.
Ольга з іншої частини, а з «десяткою» – поки вони на Сході. Якось собі підспівувала, Сумрій почув і запросив до оркестру. Каже, вокалом ніколи не займалася, але погодилась.
«Мали вже три виступи серед наших військових, – говорить Оля. – Перший раз дуже хвилювалась, але потім побачила, що всім сподобалось. Мені також. Хлопці після виступу завжди квіти дарують. Взагалі, їм приємно бачити дівчат, які співають і танцюють».
Після концертів Ольга Шеремета та Ірина Пшенко завжди отримують від хлопців квіти
Під час концертної програми, коли солістки не співають, то запрошують бійців до танцю – на мелодійний вальс чи запальну польку. Оля каже, такі невеликі концерти дуже потрібні, аби хлопці могли трохи звільнити голову від війни.
Віктор Сумрій наголошує, що в оркестрі й нині є вакансії, тож вони готові прийняти у свої ряди професійних музикантів. Також є посада звукорежисера та навіть керівника балетної групи – аби робити шоу-програму.
Віталій Вірста і воював добре, і на саксофоні грає майстерно
«Музиканта можна навчити їздити на танку, а от танкіста грати на якомусь інструменті – ні, – вважає Сумрій. – Я неодноразово це пояснював. Аби стати професійним музикантом, треба сім років музичної школи, чотири роки музучилища. Це вже 11 років життя! Нині військовий музикант – це еліта. Це робота і вона не є легкою».
Джексон і коломийки
У репертуарі колективу, крім урочистих маршів, – народна музика, світова класика та навіть рок-н-рол. Зараз працюють над обробками пісень Майкла Джексона.
Віктор Сумрій каже, що хлопці з «десятки» дуже люблять бригадний гімн «Подай зброю». Знають слова, завжди підспівують.
«Ми ще складаємо та виконуємо атошні коломийки. Дуже подобаються, – каже диригент і додає пару рядків. – «Коли хлопці едельвейси із гармат стріляють, то у Путіна в Кремлі шибки вилітають».
Таких коломийок мають десь з два десятки на різну тематику для різних підрозділів.
Виступають «Едельвейси» часто. Їх запрошують і директори Будинків культури по містечках, селах. Глядачів не бракує. Виступають і на площах.
Віктор пригадує, як минулого року у грудні грали в Маріуполі, на Грецькій площі.
«Концерт пройшов дуже добре, людям дуже сподобалося, підходили, дякували, – розповідає Сумрій. – А потім хтось запитав: «А ви знаєте на якій площі виступали?». Розказали, що вона сепаратистська, бо там проводили антиукраїнські заходи. Тож нам сказали, що наш концерт там був символічним – патріотичною музикою очистили площу від нечистот».
А найцікавіший виступ у «едельвейсів» був у вересні минулого року. Всі музиканти зайшли на Говерлу з інструментами, були в одностроях, зіграли там майже 20-хвилинний концерт. До речі, цим вони встановили рекорд України.
З музикою їдуть і туди, куди ніхто не заїде, – на саму передову. Фото Armyinform
Грають і просто в окопах, як було взимку цього року. Приїхали до бійців з різдвяною програмою.
«Там для хлопців це дуже важливо, – говорить Віктор Сумрій. – Там ворог за 300 метрів. Якщо для інших підрозділів, які на лінії бойового зіткнення, ще проводять якісь культурні події, приїжджають музиканти, гурти, то туди не поїдуть. А ми, як бойові побратими, можемо це робити і робимо. Не усім складом, бо ж в окопах, у касках, бронежилетах. Дякувати Богу, було тихо. Лише раз під кінець програми прибіг боєць і повідомив, що з того боку заводиться техніка».
Нині «едельвейси» чекають повернення додому. Обіцяють виступити і в Івано-Франківську.
