Яна Кос і Лідія Шутка несуть службу на Осмолодському гірському пошуково-рятувальному пункті. Вони допомагають мандрівникам, які подорожують Ґорґанами.
Про особливості вибору професії, внутрішню мотивацію і найскладніші операції рятувальниці поділилися із Суспільним.
У команді Осмолодського рятувального відділення – шестеро людей: четверо чоловіків і дві жінки.
Головне – не боятися, бути впевненим у своїх силах. Жінки не такі слабкі, як здається чоловікам. Ми також сильні, – зазначила фельдшерка рятувально-пошукового пункту у селі Осмолода Яна Кос, яка працює тут вже 8 років.
Її кредо – швидко і якісно надати медичну допомогу.
Якщо людина бачить, що прийшли рятувальники, вона на нас покладає дуже великі надії, – розповіла жінка.
Колега Яни, гірська рятувальниця Лідія Шутка розповіла, що її подобається професія, яку вона обрала. Каже, що гори – її стихія.
От я з дитинства весь час із хлопцями – волейбол, десь у ліс, “війни”, волейбол. Ну, не знаю, просто моя стихія – десь іти, аби не вдома сидіти, – зазначила Лідія.
Вона працює в одній команді зі своїм чоловіком – теж рятувальником.
Після виклику у надзвичайників на збір є 15 хвилин.
Окрім стандартного, Яна бере із собою восьмикілограмовий медичний рюкзак.
Ви знаєте, коли я сиджу вдома, то мені здається, що сил уже ніяких немає, коли я приходжу з роботи. Але переважно рятувальні роботи у нас завжди трапляються ввечері. І тоді сидиш вдома, подзвонив телефон, і я не знаю, звідки ті сили беруться. Відкривається друге дихання, – розповіла Яна Кос.
За словами жінки, іноді їй доводилося і ночувати на горі.
Складних і ризикованих випадків – у рятувальників вдосталь.
Одного разу трапилася така ситуація, коли чоловік поламав ногу на вершині Грофи. І ми його в таку погоду – тоді були сильні дощі – зносили. Мені здається, що тоді мені було найважче, тієї ночі, – розповіла фельдшерка.
За словами жінки, часто вони й самі не знають, що на них чекає у горах.
