Історія про харківського божевільного Мітасова уже давно стала однією з улюблених міських легенд. І справді, дворик блаженного, який у народі називають «Мітасов-ленд», є найулюбленішим місцем харківської творчої молоді і досі. Про цього незвичайного божевільного та чим він запам’ятався Харкову, розповідає MyKharkov.info.
Написи на стінах
Минуло вже близько 30 років з того часу, як у центрі Харкова почали з’являтися дивні написи, сенс яких для багатьох нівелюється через безлад самих фраз: ВЕК•ВАК; ДЕ•НА•ЗЕМЛІ; ОДРАЗУЖ • ЗВУЖЕННЯ • РОЗУМУ; НЕ•Втрачати•ВІРИ•В•ЛЮДЕЙ•ВСІМ•УСЬОМУ•ЖИВОМУ; ЛЕНІН • ЗРОБИВ • ВСІМ • УКОЛ • В • ГОЛОВУ;
ТИВІТ НІКОЛИ ЗЕМЛЕЮ НЕ БУВ І І НІКОЛИ БУТИ НЕ МОЖЕ і багато інших, що залишилися в районі НТУ «ХПІ» і Худпрому, а також у деяких інших районах центру.
Як багато хто вже здогадався, ім’я автора цих сакральних написів – Олег Мітасов. Про нього відомо небагато. Відомо, що він неодноразово лежав у Харківській міській клінічній психіатричній лікарні №15, вона ж Сабурова дача, де й помер від туберкульозу наприкінці 1999 року у віці 46 років. Лікарі констатували у Олега Євгеновича шизофренію з елементами шизофазії (мовленнєвої розірваності).
Дивна квартира
Щоправда, окрім його двору, в якому збереглися написи, відомою була і 7-кімнатна квартира, в якій мешкав «художник слова». Будинок Мітасова розташовувався по вулиці Червонопрапорній, 18. Парадна його під’їзду була усіяна численними написами, а квартира у багатьох викликала гнітюче почуття занепокоєння, тому що весь її простір, всі речі були усіяні безладними фразами надписаними фарбою і подряпаними їх автором. Досі можна відрізнити, де була квартира міської легенди — балкон усіяний знайомими словами та словоформами.
Причини недугу
За іншою, економіст і завідувач магазину Мітасов перетворився на шизофреніка під час написання тієї самої докторської дисертації. Просвітлення змусило його прийти на роботу і попросити там відро білої фарби, якою він і скористався для висловлювання своїх несвідомих думок на стінах. До речі, слід зазначити, що згодом Мітасов просив фарбу у студентів Худпрому, які не відмовляли вуличному письменнику.
