Театральний режисер, народний артист України та народний артист Росії, уродженець Львова, Роман Віктюк помер на 85-му році життя.
Про це повідомляє УП.
В кінці жовтня російські ЗМІ повідомили, що Роман Віктюк потрапив у реанімацію в Москві після зараження коронавірусом.
Довідково.
Роман Віктюк – радянський, український, російський театральний актор і режисер, народний артист України, народний артист Росії.
Роман Віктюк, постановник і виконавець ролей у величезній кількості вистав, переважно в театрах Москви, зокрема, і в театрі свого імені, є популярним і шанованим у Росії та в Україні.
Народився 28 жовтня 1936 року у Львові. Навчався у Державному інституті театрального мистецтва (ГИТИС, Москва). Після його закінчення повернувся до Львова, де працював актором у місцевому Театрі юного глядача, а згодом — режисером, створив театральну студію при Львівському палаці піонерів.
Далі творчий шлях Романа Віктюка проліг через різні театри колишнього Радянського Союзу: він працював у Твері, Вільнюсі (Російський драматичний театр Литви, 1970—1974), Одесі, Таллінні, Києві (Київський театр юного глядача), Саратові, Казані, Ризі, Ленінграді, Москві.
1991 — Роман Віктюк створив театр свого імені в Москві, в якому він виступає головним режисером і художнім керівником. Є постановником близько 200 вистав. З найвідоміших — «Служниці», «Федра», «Мадам Баттерфляй», «Лоліта», «Дама без камелій». Створив танцювальну школу в Італії, філіал театру в Ізраїлі тощо.
Віктюк є засновником (разом з Ігорем Подольчаком та Ігорем Дюричем) Фонду Мазоха (1991, Львів), він постійно бере участь в українських театральних, телевізійних проектах тощо. Зокрема, декілька разів виступив як член журі популярної програми телеканалу «1+1» «Танцюю для тебе» (у Росії так само є частим гостем теле- і радіоетеру).
Є народним артистом України та Росії, членом Інституту драматичного театру в Італії, лауреатом театральної премії Maratea Центру європейської драматургії (1991), премії «Київська пектораль», премії спілки театральних діячів України «Тріумф», міжнародної премії Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії (1997).
В інтерв’ю ВВС 2006 року він заявив, що навіть в період тоталітаризму ніколи не готував вистав, які б “обслуговували систему”.
Тоді він також позитивно оцінив “Помаранчеву революцію”, називаючи її “духовним спалахом”. Він казав, що був вражений світлом і аурою людей, які вийшли на вулиці. Наголошував, що є українським режисером.
“Коли я раніше бував у Нью-Йорку і казав, що я – український режисер, то це не вражало. Російський режисер і все. Після “Помаранчевої революції” я вийшов до американців і з гордістю сказав – я український режисер, зал встав”, – згадував Віктюк.
