Актуально зараз

-Реклама-spot_img

На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями

-Реклама-spot_img
spot_img

Нещодавно на Івано-Франківщині завершився проект «Ініціатива з підтримки взаємодії та управління конфліктами у місцях надання допомоги переселенцям», що реалізувався Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) в межах діяльності Національної Платформи стійкості та соціальної згуртованості за підтримки Європейського Союзу.

Пілот проекту тривав з 15 квітня по 15 липня 2022 р. у складі мобільної бригади з двох осіб – психолога та медіатора, повідомляє своїх читачів інформаційний ресурс Правда іф

На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями

Після завершення другої частини вказаного проекту, наші журналісти поспілкувалися із членами мобільної бригади, які упродовж проекту спілкувалися та допомагали людям, які втекли від війни.

Проєкт по превенції конфліктів – про що це?

Жити в умовах війни нелегко. Ймовірно, помічали за собою, що гостріше реагуємо  на слова чи дії  інших. Буває, що  говоримо, але нас наче не чують. Або  хочемо домовитись, але стає ще гірше. Ми  нібито спілкуємося, а виходять одні порожні балачки. Наша команда працювала з людьми  там, де були розбіжності у поглядах, думках і судженнях про життя. Завдяки бесідам, індивідуальним консультаціям, відкритим заходам, які ми проводили,  люди починали чути, розуміти і приймати одне одного без бажання змінити чи переконати. Саме у такий спосіб спірні ситуації не переростають у відкриті конфлікти. У  просторі, який створювали нашою командою, люди не боялися бути самими собою і відкрито говорити про те, що є  важливим для них. І таким чином ми вибудовували довірливі стосунки, зміцнювали зв’язки всередині громади між місцевими жителями і тими, хто вимушено переїхав проживати в Івано-Франківськ . Ми працювали над створенням продуктивної взаємодії та запобігання конфліктам між ВПО та місцевими мешканцями.

- Advertisement -
На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями

Які регіони охоплювала діяльність проєкту?

Проект «Ініціатива з підтримки взаємодії та управління конфліктами у місцях надання допомоги переселенцям»  реалізується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) в межах діяльності Національної Платформи стійкості та соціальної згуртованості за підтримки Європейського Союзу. Пілот проекту тривав з 15 квітня по 15 липня 2022 р. у складі мобільної бригади з двох осіб – психолога та медіатора. Робота з реалізації проєкту продовжилася з кінця  серпня  до грудня 2022 р. у складі оновленої команди у складі трьох учасників: психолога, медіатора, комунікатора. Одна група працювала в одному місті. Мобільні групи працювали в чотирьох містах західного регіону України: у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Чернівцях.

В чому полягає його основна мета?

Мета проєкту: сприяти налагодженню конструктивної взаємодії між ВПО і приймаючими громадами; надавати психологічну та  конфліктологічну підтримку місцевим громадам у період вимушеного переміщення осіб  внаслідок вторгнення Російської федерації.

На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями
Член мобільної бригади Огороднійчук Марина Олександрівна, психологиня в напрямку клієнт-центрованої терапії, членкиня УСП

Відомо, що робота здійснювалася мобільними бригадами на місцях – як це виглядало на практиці і хто входив до складу таких бригад?

З самого початку проєкт передбачав особливий склад фахівців для роботи з конфліктами. Це зумовлено обставинами війни, важливістю уваги до психологічного стану населення в таких умовах та специфікою викликів, у зв’язку із повномасштабним вторгненням росії.

Мобільна команда на першому етапі діяльності, а це фактично квітень-липень 2022р. складалась із медіатора та психолога. Робота із виявлення точок напруги в шелтерах, штабах видачі гуманітарної допомоги та волонтерських центрах могла бути спільною, як наприклад групові просвітницькі заходи з розкриття теми психологічної травми, природи конфліктів та комунікації або індивідуальною – консультацї, надання психологічної допомоги. Тобто наша робота в локаціях мала гнучкий характер щодо вибору форматів взаємодії, при цьому зберігався комплексний підхід до роботи з конфліктами.

При цьому, важливо зазначити, що підхід до комплектування складу команди відображав той стан в суспільстві, який відбувався в країні щодо вимушеного переміщення. Тобто в нашій команді одна з учасниць – медіатор з числа місцевого населення, а психолог мала статус ВПО.

На другому етапі проєкту до групи доєднався комунікатор, завданням якого було налагоджувати взаємодію з основними стейкхолдерами, робота з локаціями та інформування про сам проєкт.

При цьому всі команди з 4-ох міст мали методологічний супровід від методкоманди проєкту. Методкоманда розпочала свою роботу ще за місяць до початку діяльності команд, розробивши концепцію роботи груп конфліктологічної підтримки, яка реалізовувалась вже на практиці і впродовж всього періоду забезпечувала команди інтервізійними та супервізійними форматами професійної підтримки.

На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями
Член мобільної бригади Віра Кудлач – сертифікована фасилітаторка, фахівчиня з медіації і комунікації, голова правління ГО”СпільноМи”

Які особливості/загальні тенденції Ви як фахівці побачили саме у Франківську? Які особливості виокремлюють громаду Франківська порівняно з іншими містами в контексті Вашої праці?

Формат взаємодії мобільних команд областей, де проходив проєкт дозволив проявити особливості кожного міста у житті перших місяців після початку війни.

Працюючи у Франківській громаді, першими локаціями, де діяльність проєкту реалізовувалась – це були шелтери, що розташовувались у школах міста. Івано-Франківські ліцеї з перших днів забезпечили проживання українців, які змушені були покинути свої домівки через війну, працюючи в режимі шелтерів, гуманітарних штабів та волонтерських центрів. Забезпечення діяльності таких шелтерів в основній своїй долі здійснювалось вчителями та адміністрацієї школи. Така участь освітян була практично 24/7, оскільки ними проводилась підготовка класів, приміщень до умов проживання, забезпечення харчуванням, одягом людей, що прибували з інших частин країни, графіки з чергування та постійного перебування на території освітнього закладу.

Взаємодія нашої команди з ліцеями орієнтувалась на потреби як людей, які змушені були переселитись та проживати в школах, так і на потреби адміністрації. Нами проводились групові едукаційні заходи, де учасниками були і ВПО, і вчителі та адміністрація школи. Саме такі формати дозволяють створити безпечний простір для побудови діалогу між учасниками та можливість почути про потреби, переживання кожної групи.

Ще однією тенденцією, яку ми відмітили, що характерна Івано-Франківську це системна робота центрів по реабілітації військових та волонтерських центрів, робота яких розпочалась ще у 2014. Такі центри мають напрацьовані механізми реагування, чіткі напрямки роботи та методики, за якими вони реагують злагоджено та сфокусовано. В контексті нашого проєкту співпраця таких центрів та мобільних груп була побудована на підтримці конструктивної взаємодії всередині таких організацій, підсилення дієвими інструментами для побудови комунікації та психологічного балансу в колективі.

Чому робота з темою конфліктів важлива саме зараз?

Тема соціальних конфліктів була важливою і до війни, а повномасштабне вторгненням росії на територію України викликало загострення напруг у суспільстві. Масштабна міграція населення України з територій, на яких велись активні бойові дії, а це в більшій мірі східні та південні області країни, до західних областей підняла важливі питання розділеностей в суспільстві. І ці конфлікти мали місце між тими, хто змушений був покинути домівки, між місцевим населенням, а також між місцевими та ВПО. Крім того багато конфліктів виникало в сім’ях, родинах, які у зв’язку з війною довгий час змушені були змінити звичайні устрої співжиття та проживати під одним дахом.

Культурні, міжрегіональні відмінності, різні традиції та звички в повсякденному житті, мовне питання-  всі ці фактори впливають на напруженість в спілкуванні та взаємодії в суспільстві.

Загроза локальних конфліктів у приймаючих громадах за таких умовах дуже висока, і якщо з ними не працювати є ризик того, що вони можуть переростати в гостру фазу, впливати на фон комунікації в суспільстві вцілому.

Реалізація даного проєкту дала можливість проявити підходи роботи з конфліктами різного рівня. Одним із фокусів мобільних команд було виявлення точок напруги в суспільстві на ранніх стадіях та робота з такими конфліктами. При цьому кожен фахівець працював через призму своїх компетенцій та інструментів професій. На практиці це дозволило гнучко  та системно реагувати на виклики врегулювання конфліктної напруги та надання  психологічної підтримки.

На Франківщині фахівці навчали, як знайти порозуміння між ВПО та місцевими жителями
Член мобільної бригади Шамотайло Богдана Юріївна- медіаторка, членкиня НАМУ, фахівчиня з управління конфліктами та комунікації, адвокатка.

Якими були основні труднощі в цій діяльності?

Робота мобільних бригад дійсно мала свою специфіку і труднощі роботи. Одним з головних викликів для нас була презентація нас як фахівців людям, що перебували на локації (ВПО, волонтери, представники адміністрації). Нам необхідно було пояснити мету нашої роботи, знайти контакт з людьми, сформувати довіру і мотивацію до співпраці. Це не завжди було легко, зважаючи на загальний емоційний стан мешканців локацій та певну їх «закритість» до «нових людей» на початку роботи. Але за умови дотримання норм етики, дипломатичності та відкритого діалогу ми могли отримати можливість «зайти» у внутрішній соціальний простір шелтеру або локації і надати якісну допомогу. Також викликом можна назвати глибину тем та  психологічних травм, з якими доводилося працювати. Адже, як з боку ВПО, так і зі сторони «приймаючої сторони», було досить багато емоційного напруження, пов’язаного з подіями війни.

Які були ситуації/події/зустрічі, які вразили найбільше в процесі роботи? Чому? 

Чесно кажучи, на кожній локації ми зустрічали абсолютно унікальні історії людей та формували нові зміни. Тому, в певному сенсі, кожен з робочих виїздів був для нас особливим і значимим. Нижче наведу кілька прикладів з нашого робочого процесу.

1.  Зустріч в центрі, де перебували ВПО, які виїхали усі з одного міста на Сході. Ця спільнота була великою підтримкою для людей цього міста і допомагала їм бути в контакті зі своїми земляками. Для тих, кому довелося виїхати, це дійсно дуже важливо. Однак, трудністю для людей цієї спільноти була адаптація до життя саме в місцевій громаді – локація про яку я кажу була досить ізольована в соціальному плані. В ході нашої роботи один із представників цієї спільноти поділився своїм інсайтом про те, що труднощі, які мають вихідці з цього міста пов’язані саме з їхньою «капсуляцією». Він поділився думкою про те, що варто більш активно заходити в життя Івано-Франківська, долучатися до його подій, щоб покращити власний морально-психологічний стан і швидше адаптуватися. Учасники групи в якій ми працювали, активно підтримали цю думку і до кінця зустрічі спільно напрацювали кілька стратегій і конкретних кроків в тому, щоб активніше долучитися до життя місцевих мешканців.

2.  Іншим яскравим спогадом є наша участь в комунікації між адміністрацією шелтера та ВПО, які там перебували. Війна і необхідність переселення – це те, що стало несподіванкою для кожного з них. Тому вони стикнулися з проблемою відсутності напрацьованих механізмів комунікації і правил взаємодії. Це породжувало досить багато конфліктів. Залучення мобільної бригади допомогло сформувати такі механізми і вийти на рівень ефективних домовленостей між обома сторонами.

3.  Важливим для мене епізодом нашої діяльності також була робота в геріатричному центрі, куди було переселено багато людей літнього віку. Ми побачили, що ці люди мають додаткові виклики в зв’язку саме з віком. Але за умови надання їм необхідної підтримки можна ефективно врегулювати ситуацію та суттєво знизити емоційне напруження.

Чи варто на Вашу думку продовжувати таку діяльність? Яку цінність вона має для регіону?

Діяльність проєкту обов’язково має мати продовження, оскільки війна в Україні ще не завершилась. Західний регіон продовжує приймати велику кількість людей зі Східних та Центральних областей. Це суттєва підтримка з боку міст Західної України, але в цьому є ряд викликів: психологічних та соціальних. Війна впливає на кожного з нас. Тому так часто зараз можуть з’являтися ситуації напруження, психоемоційного виснаження або міжособистісних конфліктів.

Діяльність мобільних бригад у складі психолога та медіаторів допомагає знизити таку напругу та зробити доступною психологічну допомогу тим, хто її потребує.

Крім того,  така діяльність допомагає створити сприятливе середовище для прийому ВПО в майбутньому – саме завдяки превентивним заходам з попередження конфліктів та надання психологічної допомоги.

Які перспективи бачать фахівці щодо розширення діяльності проєкту?

В майбутньому було би доцільним збільшення кількості бригад, які працюють в містах Західного регіону та територіальне розширення меж діяльності проєкту (залучення більшої кількості міст, де можуть працювати мобільні команди).

Також варто в подальшому більше поширювати інформацію про діяльність проєкту серед спільноти фахівців – для залучення більшої кількості кваліфікованих спеціалістів та формування нових ідей реалізації проєкту.

Дякуємо за змістовну розмову!

НОВИНИ НА ЦЮ ТЕМУ

Ігор Василик
Ігор Василик
Журналіст, фрілансер. Закінчив факультет журналістики ЛНУ в 2008 році журналістка, власкор регіональних та центральних ЗМІ. Закінчила Києво-Могилянську академію у 2019 році.
-Реклама-
Квартири Івано-Франківськ
купити iphone 15 Pro у Львові, ціни в Україні