На Прикарпатті відбулася прем’єра авторської пісні Наталії Онищук “Не плач, матусенько, прошу” та презентація відеороботи за її мотивами. Її режисером стала Ірина Онищук.
До зйомок долучилися майже три десятки матерів українських захисників, які загинули у війні з Росією, пише Правда.іф з місця події.
Після прем’єри відбулася творча зустріч із матерями полеглих Героїв. Жінки ділилися спогадами про синів, читали власні вірші та поезію, присвячену захисникам. Головною темою заходу стали пам’ять про загиблих, переживання родин і важливість підтримки тих, хто втратив найдорожчих.
Пісня як звернення сина до матері
Авторка та виконавиця пісні Наталія Онищук розповіла, що ідея створити композицію виникла після спілкування з родинами полеглих військових під час благодійних концертів і вечорів пам’яті.
“Це звернення сина, який вже на небесах, до своєї матері. Він просить матір не плакати”, — пояснила Наталія Онищук.
За її словами, над піснею вона працювала близько року. Спочатку написала слова, а згодом створила музику. Виконавиця зізналася, що ця робота стала для неї однією з найскладніших та найемоційніших.
Особливістю відеокліпу стала участь матерів загиблих захисників. Для жінок зйомки були непростими, адже довелося знову повертатися до болючих спогадів про своїх дітей.
ДО ТЕМИ: «Привіт з Карпат»: FIЇNKA презентувала пісню-присвяту українцям за кордоном (ВІДЕО)
“Головне, щоб наших рідних пам’ятали”
Серед учасниць заходу — Надія Бордон, мати загиблого військовослужбовця Любомира Бордона, який свого часу очолював управління освіти Коломийської громади.
Вона заснувала громадські організації, які займаються підтримкою освітян та родин полеглих захисників. Під час творчої зустрічі жінка читала власний вірш, адресований матерям, які досі чекають на повернення своїх синів.
“Нас тримає віра і нас тримає наша щира молитва”, — поділилася Надія Бордон.
Говорячи про значення подібних ініціатив, вона наголосила:
“Для нас, матерів, які втратили своїх дітей, головне те, щоб наших рідних пам’ятали. І ми зробимо все для того, щоб ця пам’ять була дієвою”.
Її син Любомир добровільно долучився до війська, попри можливість отримати відстрочку як працівник освіти. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
Учасниця відеороботи — Любов Козак, мати загиблого Михайла Козака та голова громадської організації “Дружини Героїв України” з Коломиї. Її син став на захист України ще у 2014 році. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та знову долучився до війська. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. Загинув 14 серпня 2022 року під час артилерійського обстрілу.
Жінка розповіла, що участь у зйомках була надзвичайно емоційною.
“Ми молилися за своїх синів. Було таке відчуття, ніби на нас дивилися наші Герої”, — згадала вона.
У відеороботі також взяла участь Наталія Мілос — мати загиблого Сергія Цимермана. Її син служив у Державній спеціальній службі транспорту, виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема поблизу Бахмута та Курахового. Після тяжкого поранення та реабілітації він помер 20 серпня 2023 року.
Жінка зізналася, що спочатку вагалася, чи зможе долучитися до проєкту, адже це означало знову пережити втрату. Однак підтримка інших учасниць і знімальної команди допомогла їй пройти цей емоційно складний досвід.
Підтримка родин — спільна відповідальність
До заходу долучилася голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук. Вона наголосила, що підтримка родин полеглих захисників має бути постійною, а не обмежуватися пам’ятними датами чи окремими заходами.
“Найважче — це втрачати людей. Ніколи Герої не повернуться до нас. Але зараз наше головне завдання — бути разом із родинами полеглих Героїв: підтримати, шукати можливості, сказати добре слово, зробити добру справу”, — зазначила Світлана Онищук.
За її словами, жодні слова не здатні повністю втамувати біль батьків, дружин і дітей, які втратили рідних. Водночас суспільство має робити все можливе, щоб ці родини не залишалися наодинці зі своїм горем.
Пісня “Не плач, матусенько, прошу” стала не лише мистецькою присвятою матерям загиблих воїнів, а й нагадуванням про необхідність берегти пам’ять про кожного захисника та підтримувати тих, для кого війна назавжди змінила життя.
Прем’єра пісні-присвяти:
