Голова громадської організації “Еко-Галич”, науковець, співавтор “Червоної книги Прикарпаття” Володимир Бучко втілює один з чи не найцікавіших екопроєктів на території України, який направлений на відтворення і збереження унікальних лучно-степових екосистем Касової гори шляхом контрольованого випасу, сінокосіння та інших заходів, а також створення найбільшого в Україні центру реабілітації та реінтродукції диких тварин, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінках журналу “Тваринництво сьогодні” у Facebook.
Так, громадська екологічна неприбуткова організація “Еко-Галич Eco-Halych: Wildlife Rehab Реабілітація дикої природи» разом Бурштинською міською радою, за сприяння міжнародного фонду IFAW (INTERNATIONAL FUND FOR ANIMAL WELFARE, INC. — Ред.) восени цього року розпочали на території Касової гори втілення дуже амбітного екологічного проєкту, який направлений на відтворення і збереження унікальних лучно-степових екосистем Касової гори шляхом контрольованого випасу, сінокосіння та інших заходів, а також створення найбільшого в Україні центру реабілітації та реінтродукції диких тварин. Наразі триває втілення першого етапу.
“На початку роботи ми організували наукову експедицію, за підсумками якої були написані наукові обґрунтування та розроблені методичні рекомендації з відтворення і збереження екосистем Касової гори та створення центру реабілітації диких тварин. На початку вересня, за сприяння депутатського корпусу Бурштинської міської ради, було дано старт цьому проєкту. Вже сьогодні можемо звітувати про спорудження першого вольєра для травоїдних тварин на площі 23 га і перевезення на Касову гору 8 тварин (в тому числі із зони бойових дій. — Ред.). Також уже сформовано необхідний на сьогодні персонал доглядачів на посаді звірівників і триває облаштування пішохідного еколого-освітнього маршруту”, – зауважив пан Володимир.
Що стосується тваринного світу, то там є сарни, привезені фахівцями із різних куточків України, муфлон, випущено зайця. Зараз займаються перевезенням туди і представника виду дикого коня Пржевальського — кобили, котра більше року перебувала на території КП КНП СК “Бурштин” на так званому “малому трав’яному полі”, яке не використовувалось.
“Це реабілітаційний центр. Туди звірів ніхто не буде купувати і не буде формувати колекції, як це роблять зоопарки. Ми будемо брати тих звірів, яких нам пропонуватимуть і які підходитимуть під наукову мету проєкту. Також зазначу, що виключене розмноження цих звірів з метою їх подальшого перепродажу чи ще чогось”, – говорить пан Володимир.
Оскільки першочерговим завданням будь-якого науковця, а тим паче еколога, є не нашкодити природі, а зберегти і відновити, то у розробці Проєкту по Касовій горі, зокрема у експедиціях, брали участь колишній начальник відділу, що займався копитними тваринами у заповіднику “Асканія Нова” Вікторія Смагаль, по дрібних ссавцях нам допомагав науковий співробітник Інституту зоології ім. Шмальгаузена (м. Київ) кандидат біологічних наук Михайло Русин, який якраз спеціалізується по ховрахах, хом’яках, сліпаках та інших дрібних ссавцях. Дуже допомогла сильна група ботаніків, очолювана доктором біологічних наук Іллею Чорнеєм. Вони нам усе обґрунтували і чітко написали, скільки тварин і яких видів можна утримувати на виділеній території.
Загальна площа виділеної землі на Касовій горі 71 гектар.
“То буде три капітальних вольєри, але наступні два ми будемо споруджувати у наступних етапах. Зараз наше основне завдання — завершити перший етап робіт і відзвітувати перед фондом. Тільки тоді ми зможемо продовжити залучати кошти на втілення наступних етапів”, – зазначив фахівець.
За проєктом науковців, виділений 71 гектар поділений на зони: господарську — приблизно 5 га, зону регульованої рекреації, де можна, окрім іншого, влаштовувати піші та вело маршрути, а також маршрути для електроквадроциклів, та зону регульованої заповідності. Ця зона є найбільшою і вона поділена на 4 підзони: перша — підзона строгої заповідності, де заборонена будь-яка діяльність. Вона невелика 1,2 гектари; друга підзона — найбільша — це зона помірного випасу тваринами. Вона займає більше 40 гектарів. У цій зоні можна випасати диких тварин у певні періоди — з початку червня і до кінця осені. Звичайно то мусить бути певна обумовлена проєктом кількість тварин. Третя зона — зона інтенсивного випасу. Це така ділянка, на котрій є багато інвазійних видів (шкідливих. — Ред.). Там може бути багато тварин довгий час для того, щоб знищувати ці шкідливі трав’янисті рослини і чагарники, вигризати та випасати їх. Адже, як відомо, на нашій Касовій горі зараз є багато шкідливих видів рослин, які її знищують. Зокрема це молінія, золотушник канадський, стенактис, через які наш заповідник втрачає своє наукове та природоохоронне значення. Четверта зона — зона сінокосіння. За думкою науковців, там бажано не випасати, а косити. Там можна тварин тримати після випасу.
“Першочергове завдання — зберегти ту екосистему, котра у нас є на Касовій горі. Скажу відверто, такого більше у Європі немає. Адже тільки у нас зберігся той еталон західноукраїнського степу, котрий роками привертає увагу спеціалістів, але вже починає втрачати свою цінність. У загальному це 136 гектарів площі Касової гори. З них 65 гектарів включено в склад Галицького національного природного парку, як абсолютна заповідна зона без вилучення у землевласників, тобто у Бурштинської міської ради. Але, на думку науковців, ця абсолютна заповідність зовсім не допомагає, а тільки шкодить. Адже у цій заповідності вона щороку горить, заростає чагарниками та інвазійними видами”, – додав пан Володимир.
У більшості спонсорувати такі роботи погоджуються тільки міжнародні фонди.
“Це все треба науково обґрунтовувати, писати, показувати, презентувати. Особливо важко зараз це стало у часі війни, коли треба зацікавити фонди вкладати кошти у проєкти в країні, яка воює. Але вірю, що ми все зробимо правильно і після першого етапу будуть наступні і весь проєкт повністю згодом буде втілено у життя. Шукаємо партнерів і спонсорів усюди — у Польщі, у Румунії, інших країнах… Найперше, що я пообіцяв депутатам міської ради, – ми не будемо робити платним вхід. Це все буде безкоштовно. Але бажаючі будуть мати можливість задонатити громадській організації, котра опікуватиметься заказником і надалі. Також скажу, що відвідати наш заказник на Касовій горі можна і сьогодні, але оскільки звірів там ще мало і не до кінця влаштовано туристичні доріжки, то їх побачити практично нереально. Маю надію, що проєкт розвиватиметься і у скорому часі все буде набагато цікавіше. Нам вже телефонують із пропозицією забрати звірів із різних куточків України, іноді із зон, котрі межують з зонами військових дій. Тому на все потрібен час”, – додав пан Володимир.
