Це місце, де живе дух гір, традицій і любові до природи.
24 червня на території Науково-просвітницького центру Національного природного парку «Гуцульщина» відбулося відкриття Центу гуцульського коня «Гуцулик», приурочене 100-річчю з часу заснування в м. Косів товариства конярів гуцульської породи коней. Центр створено за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства в Україні, пише Правда.іф з посиланням на Косівську районну військову адміністрацію.
У національному парку “Гуцульщина” кажуть, що це єдина місцева порода коней, яку розводять на території України. Вивели її українці Східних Карпат, гуцули. А перші письмові згадки про породу датовано 1603 роком.
Гуцульський кінь, також відомий як «гуцулик» або «гуцул», – це аборигенна порода свійських коней, що походить з Карпат. Вони відзначаються своєю витривалістю, спокійним характером та пристосованістю до гірських умов, що робить їх ідеальними для використання в складних умовах. До того ж, він легко долає перешкоди (що дуже важливо в горах), досить швидкісний та піддається тренуванню. «Гуцулики» здатні щодня долати 50-60 кілометрів у гірській, лісистій місцевості, при цьому переносячи до 150 кілограмів вантажу. Саме такі коні допомогли збудувати легендарну обсерваторію 1930-их років на горі Піп-Іван.
А також слід зазначити, що карпатські «гуцулики» мають настільки лагідний характер, що рекомендуються для терапевтичного впливу на хворих дітей. Тому їх успішно використовують у гіпотерапії – лікуванні за допомогою коней та їзди верхи, яка у нас належить до нетрадиційних методів лікування.
Василь Жмендак подякував насамперед директору НПП «Гуцульщина» Юрію Стефураку, ініціаторам та співзасновникам Цетру, працівникам НПП «Гуцульщина» за такий унікальний простір, присвячений збереженню та популяризації гуцульської гірської породи коней:
“Ви робите надзвичайно важливу справу. Створення такого центру ще більше сприятиме не тільки розвитку і популяризації «гуцуликів», але й має дати поштовх для впровадження гіпотерапії, яка зараз так необхідна» для діток з особливими потребами та військовим, які проходять реабілітацію”.
