Чути постріли. Білий сніг рясно встеляють червоні квіти. На пустій площі залізничної станції «Рогатин» сліди трагічного січня 1918-го. А в думках – перші кіборги України, які полягли в бою за майбутнє держави. Ці сторінки нашої історії не має забути жоден. Вони – один із фатальних уроків народу, який не повинен повторюватися знов і знов.
На такій важкій і обдуманій ноті розпочалися заходи з нагоди 103-ї річниці Бою під Крутами. Після покладання квітів до пам’ятника Борцям за волю України, учасники перфомансу колоною вирушили на залізничний вокзал «Рогатин». Очолили ходу дитячий парламент, пластуни учасники ООС, пише Бліц-Інфо з посиланням на Рогатинську міськраду.
У січневому морозяному повітрі розносяться мелодії патріотичних пісень. А ось і він… Вокзал. Колія нагадує про кривавий 1918-ий, коли на станції Крути лежали тіла студентів. Та більшовикам не вдалося стратити український дух. Діти йшли на смерть, співаючи гімн.
Звучить лірична мелодія, на імпровізовану сцену виходять учасники Дитячого парламенту з роздумами про події січня 1918 року. Здавалося, що Герої Крут, їхні згорьовані матері промовляють до нас вустами однолітків загиблих студентів.
Після хореографічної композиції «Мить» площа стає пустою. У мовчазній тиші січня чутно автоматну чергу. На сніг осипаються багряні гвоздики пам’яті. Як тоді, фатального 1918-го, на станції звучить Державний Гімн України, його співають добровольці, майданівці, молодь…
Сьогодні в Україні немає більшовиків-горлорізів, однак є інші, котрі б’ють до півсмерті, стріляють у медиків, знущаються з тіл цвіту нації. Так, у нашої епохи немає беззбройних загонів студентів, які Грушевський ось-ось кине на ворожі війська. Але є відважна молодь, яка з камінням та коктейлями Молотова, перехрестившись, іде на барикади, під обстріли й гради. Сьогодні хлопці із Крут — це наші кіборги, добровольці, юні захисники й захисниці, які щодня з гімном на устах ідуть у бій за Україну. Пам’ятаймо про це.
