Паління трави у воєнний час прирівнюється до диверсії.
Чи зупиняє це паліїв, журналістка Фіртки поспілкувалася з речницею Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Христиною Перцович.
“У нас останнім часом спалювання сухої трави переросло в екологічне лихо. Ми використовуємо всі методи достукатися до свідомості людей, постійно пояснюємо, що це насправді шкідливо — витрачається значний ресурс рятувальників, щоби ліквідовувати такі пожежі.
Я не можу сказати, що статистика паління трави змінилася — кожного року практично в одному числі й залишається”, — ділиться Христина Перцович.
Водночас рятувальники щоденно проводять рейди, щоб роз’яснити людям про шкідливість паління трави.
“Як тільки сходить сніг, у нас оголошують пожежонебезпечний період — люди починають прибирати свої присадибні ділянки за допомогою спалювання сухостою і такий етап триває аж поки повністю не відновляться зелені насадження.
Потім же починаються пожежі в лісових масивах. Рейди проводять щоденно за участю наших працівників, поліцейських, інколи долучаємо органи влади”, — каже речниця.
Зі слів речниці, паліїв знаходять за допомогою квадрокоптера.
Разом з тим, додає Христина Перцович, реально змінити ситуацію можуть лише штрафи. Роз’яснювальна бесіда суттєво не впливає.
“Хоча ми намагаємось залучити до проведення роз’яснювальної бесіди усі категорії людей, бо розуміємо, що люди старшого віку не настільки читають соцмережі, де в нас кожного дня є повідомлення: “Не паліть суху траву — передбачений штраф”.
Ми стараємось у себе на сайті та в соцмережах застерегти, показати, до чого призводять спалювання сухої трави.
Залучаємо також священників, просимо, щоб вони доносили до парафіян церкви інформацію про небезпеку спалювання сухої трави, особливо це стосується старших людей”.
Речниця продовжує, небезпека від спалювання сухої трави полягає в тому, що пожежі від спалювання трави переростають в масштабні.
“Щоб ліквідувати пожежі в екосистемах нам потрібно багато технічного й людського ресурсів. Такі затрати — це час і коли виникає пожежа, де є реальна потреба в рятувальниках, то через перенаправлення підрозділу втрачаємо дорогоцінні хвилини.
Пожежі сухої трави часто перекидаються на ліс чи торфові поля, а їх гасити дуже складно. Торфові поля горять вглиб, вигорають багатьма метрами вниз і можуть утворити провалля, тобто це дуже небезпечно.
Так само пожежа лісу — гасити складно, бо інколи нема під’їзду чи поблизу не знайти вододжерел. Вогонь поширюється дуже швидко й переростає в верхову пожежу.
Будь-яка пожежа в екосистемі це пряма провина людей. Громадяни повинні розуміти, що спалювання сухої трави — це погане господарювання — її можна компостувати чи використовувати інші сучасні методи.
Під час спалювання трави разом з нею знищують усе живе довкола: інші рослини і тварин. Окрім цього у процесі горіння в повітря виділяються речовини, які шкодять організму людини. Тому ми завжди закликаємо до усвідомлення цих фактів.
Коли тільки почалася повномасштабна війна, переселенці, які приїхали до нас в область, були шоковані: вони втекли з-під куль і побачили, як люди тут свідомо спалюють свою землю.
Вони також не розуміли, звідки дим і чи це був результат обстрілу. Запитували: “Як так?”. Тому людям, які втекли від війни до нас в область, було психологічно складно через це”.
Христина Перцович наголошує: за спалювання сухої рослинності та листя передбачена адміністративна відповідальність і штраф від 3 060 до 6 120 гривень.
