На території Прикарпаття налічується 3802 пам’ятки культурної спадщини, з яких 1491 – археології та 1342 – архітектури й містобудування. У цьому списку – унікальні об’єкти: кургани, давні поселення, сакральні споруди, замки, ратуші та старовинна житлова забудова. Однак наявність офіційного статусу – це лише перший юридичний крок, який не завжди гарантує збереження пам’ятки. Щоб державна охорона працювала на практиці, необхідний чіткий правовий контроль: наявність охоронних договорів, облікової документації та визначених меж об’єктів.

Під час здійснення представницьких повноважень прикарпатські прокурори встановили, що більшість із цих пам’яток досі не мають необхідного документального оформлення. Наслідком цього є численні факти руйнування та нищення об’єктів культурної спадщини по всій області, пише Івано-Франківська обласна прокуратура.

Шляхи розв’язання цієї проблеми та забезпечення реального правового захисту пам’яток обговорили під час робочої зустрічі. У заході взяли участь заступниця керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Христина Олійник, керівники окружних прокуратур і профільного відділу обласної прокуратури, представники Управління охорони культурної спадщини ОДА та РДА, а також експерти.

Як зазначили представники прокуратури, однією з ключових проблем на сьогодні є відсутність охоронних договорів у абсолютної більшості пам’яток архітектури Прикарпаття. Прокурори змушені спонукати власників укладати такі договори через суд: за останні роки подано чимало відповідних позовів. При цьому органи прокуратури позбавлені функції загального нагляду і не можуть самостійно перевіряти стан пам’яток та дотримання законодавства їхніми власниками чи користувачами. Це право нині закріплене виключно за органами охорони культурної спадщини. Відтак порушення прокурори найчастіше виявляють із публікацій у ЗМІ або зі звернень небайдужих громадян.

У зв’язку з цим Христина Олійник запропонувала посилити співпрацю та активізувати обмін інформацією між прокуратурою й органами місцевої виконавчої влади. Адже саме райдержадміністрації спільно з ОДА акумулюють дані щодо загального переліку об’єктів, наявності охоронних договорів і паспортів. Вона також закликала представників державних адміністрацій паралельно подавати самостійні позови до несумлінних власників чи користувачів.

«Сама наявність охоронного договору теж є недостатньою. До їх укладання не можна підходити формально. У них мають бути зафіксовані чіткі правила утримання та експлуатації пам’ятки, обов’язки власника чи користувача щодо її ремонту, реставрації й догляду, а також чітко прописана юридична відповідальність за порушення умов»,- наголосила Христина Олійник.

Левова частка пам’яток архітектури та містобудування зосереджена в Івано-Франківську – 592 із 1342. Нещодавно Окружна прокуратура міста подала позов з вимогою укласти обов’язковий охоронний договір щодо пам’ятки архітектури місцевого значення – «Будинку культурно-просвітницького товариства «Руська бесіда». Об’єкт перебуває у приватній власності семи осіб, які роками ігнорували цю вимогу, через що історична будівля опинилася в аварійному стані.

Крім того, прокурори Окружної прокуратури міста Івано-Франківська розпочали процедуру встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо двох пам’яток архітектури на вулиці Матейка.

Складною залишається ситуація й з пам’ятками археології. Прокурорами встановили, що для більшості з них відсутня облікова документація, охоронні договори та межі, а часто невідоме навіть точне місце розташування, оскільки відомості вносилися ще у 1980–1990-х роках.

Встановлення їхнього точного місцезнаходження та відображення на кадастровій карті є пріоритетним завданням. Прикарпатські прокурори вже мають чимало успішних кейсів, серед яких – багатошарове поселення від мезоліту до бронзової доби у Старуні. Цей об’єкт отримав статус пам’ятки археології національного значення понад 40 років тому, проте уповноважені органи так і не виготовили для нього облікової документації. Прокурори зобов’язали їх зробити це через суд.