Сьогодні у Галичі розпочалися пошукові роботи по виявленню невідомих поховань жертв комуністичного терору, періоду, очевидно, 40-х-початку 50-х років. Директор обласного комунального підприємства «Пам’ять» Василь Тимків розповів читачам Правда.іф про майбутні розкопки.
За словами пана Василя, є чотири свідчення про саме ось цю ділянку, як місце поховань. Орієнтиром для пошуків стала стара смерека. А раніше на цьому місці був сад, у якому енкаведисти й захоронювали тіла.
Працювати на розкопках приїхали Працівники комунального підприємства «Пам’ять» та волонтери.
«Сьогодні ми почали дослідження ділянки, на якій можуть бути поховання. Це колишній сад на території відділку НКВД. Маємо опосередковані свідчення кількох людей, що саме у саду відбувалися поховання, скоріш за все, близько 40 повстанців. Мова про бійців визвольного руху, які були звезені до Галицького районного відділку НКВД на упізнання. Власне, такі бійці, переважно, значилися в документах, як невпізнані особи. Очевидно, поховання здійснювалося невеликими групами, по 5-6 людей в одній ямі. Скоріш за все, після того, як була знищена якась повстанська боївка, чи виявлена криївка, тіла загиблих привозили до районного центру і виставляли на загальний огляд. Думаємо, що здебільшого на цій ділянці поховані люди, яких привозили до Галича уже мертвими, хоча може бути, що тут поховані і ті, хто не витримав знущань в тюрмі.
Дуже рідко хтось дійсно зголошувався, що серед убитих повстанців є їхні рідні чи друзі. Люди боялися, адже тоді усій родині загрожували арешт чи виселення за «співучасть у бандитизмі».
Тіла у Галичі виставляли на огляд, переважно, біля приміщень колишнього повітового суду, який використовувався як в’язниця за Австрії, за Польщі і згодом, за Радянського Союзу.
Крім тієї ділянки, яку ми вивчали сьогодні, є й інші», – каже Василь Тимків.
На розкопки прийшов отець Ігор Броновський, декан Галицький. Колишній відділок НКВД був безпосередньо поряд зі школою. Священик розповідає, що чув про поховання на цій ділянці від сусіда, який наприкінці 40-х років був школярем і бачив на власні очі, як енкаведисти привозили сюди повстанців і скидали тіла в яму.
«Встановити, хто саме може бути тут похований, дуже складно. Переважно енкаведисти закопували майже голі тіла, в одній нижній білизні. Але може вдасться знайти і якісь особисті предмети з ініціалами, які могли б зберегтися. Зрештою, історично вивчаючи долю тих чи інших підпільників, можна зрозуміти, чиї тіла була відправлені до районного відділку.
Якщо будуть виявлені скелетовані останки, їх належним чином перепоховають на кладовищі.
На Франківщині було 36 районних центрів, кожен з яких став епіцентром терору і кожен потребує вивчення і перевірки», – наголосив Василь Тимків.
Любов Загоровська
