На Івано-Франківщині п’ять громад досі не створили місцеві Ради безбар’єрності, які мають координувати впровадження безбар’єрних маршрутів, а також залучати громадськість і людей з інвалідністю до оцінювання доступності інфраструктури.

Які громади ще не створили Ради безбар’єрності

Робота над втіленням ініціативи безбар’єрності в громадах Івано-Франківщини триває вже не один рік. Це питання залишається не лише технічним, а й управлінським. Йдеться не тільки про пандуси біля входу до установ, а про цілісний підхід до доступності громадських просторів, адміністративних будівель, медичних закладів, переходів, коридорів, санвузлів та маршрутів до ключових послуг.

За словами Миколи Макара, представника Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Івано-Франківській ОДА, в області є громади, де вже призначили відповідальних за безбар’єрність. Переважно це заступники голів громад або керівники профільних відділів. Водночас у частині громад місцеві Ради безбар’єрності досі не створені.

Йдеться про п’ять громад Івано-Франківського району: Ямницьку сільську громаду, Загвіздянську сільську громаду, Угринівську сільську громаду, Олешанську сільську громаду та Старобогородчанську сільську громаду. У цих громадах є визначені посадові особи для комунікації з питань доступності, але немає окремих Рад безбар’єрності.

«Але це теж не вихід, бо все ж таки політика держави говорить про то, що мають працювати в громадах Ради безбар’єрності», — зазначив Микола Макар.

Навіщо громадам Ради безбар’єрності?

Ради безбар’єрності створюють як інструмент, який має посилити роботу колишніх комітетів доступності. Їхня функція полягає не лише у формальному контролі, а й у практичному аналізі того, як люди можуть пересуватися громадою та отримувати послуги без перешкод.

Микола Макар пояснює, що зараз одним із ключових напрямів є формування безбар’єрних маршрутів. Це пілотний проєкт Мінрегіону, у межах якого громади мають подавати маршрути, доступні для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Такий маршрут повинен забезпечити можливість дістатися до потрібних установ і отримати послуги без фізичних перешкод.

«Кожна громада має подати безбар’єрний маршрут, який дасть людині з інвалідністю можливість безперешкодно дістатися до будь-якого закладу — державного чи недержавного — та отримати необхідні послуги. Йдеться про доступність для всіх маломобільних груп населення», – пояснив представник Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Івано-Франківській ОДА.

Йдеться не тільки про вхід до будівлі. Доступність має бути передбачена і всередині установи.

«Це означає, що мають бути облаштовані зручні заїзди до установ. Водночас безбар’єрність — це не лише пандуси біля входу. Доступним має бути і внутрішній простір: санвузли, коридори, поверхи та інші приміщення», — зазначив Микола Макар.

Три громади вже подали безбар’єрні маршрути

На попередньому засіданні обласної Ради безбар’єрності Верховинська, Городенківська та Надвірнянська громади вже подали на розгляд свої безбар’єрні маршрути і їх затвердили на обласному рівні.

«Громади мають фінансувати реалізацію таких маршрутів самостійно з місцевого бюджету. Водночас є можливість подати проєкт на конкурс Мінрегіону. Якщо громада проходить конкурсний відбір, вона може отримати державне фінансування на реалізацію безбар’єрного маршруту. Це було б для неї суттєвим фінансовим підсиленням», — зазначив Микола Макар.

Для громад це може стати суттєвою підтримкою, адже йдеться не про незначні витрати, а про кошти на реальне переоблаштування простору.

Окремо Макар згадав Коломию та Калуш, які отримують фінансування на реалізацію своїх безбар’єрних маршрутів. За його словами, у таких проєктах суми можуть вимірюватися мільйонами гривень. Саме тому якісна підготовка маршрутів є важливою і для доступності, і для можливості залучити додаткові ресурси.

Багато громад ще не подали свої маршрути або мають доопрацювати документи. Причина — спеціальна методика, якої потрібно дотримуватися під час підготовки маршруту. Якщо маршрут не відповідає вимогам, його повертають на доопрацювання.

Хто має перевіряти доступність маршрутів

Безбар’єрний маршрут не повинен існувати лише на папері. Перед поданням на обласну Раду безбар’єрності громади мають пройти його на місці, оцінити проблемні ділянки та залучити тих людей, які щодня стикаються з бар’єрами.

Микола Макар навів приклад Богородчанської громади, де Рада безбар’єрності, громадські організації та активісти разом проходили маршрут від початкової до кінцевої точки. Учасники оглядали об’єкти, фіксували недоліки та давали зауваження щодо покращення доступності.

«Тому відповідальні в громадах Рада безбар’єрності, громадські організації, громадські активісти, це якраз таке підґрунття для того, щоб в громаді можна і треба було зробити таку доступність не тільки для людей з інвалідністю, які користуються кріслами колісними, але власне ми знаємо, що зараз є дуже багато ветеранів», — сказав Микола Макар.

За його словами, до маломобільних груп населення належать не лише люди з інвалідністю. Це також ветерани, батьки з дитячими візочками, люди старшого віку та ті, хто тимчасово втратив працездатність. Саме тому доступність у громадах потрібна значно ширшому колу людей, ніж часто вважають, пишуть Версії.

Люди з інвалідністю мають бути залучені до перевірки

Під час оцінки маршрутів важливо залучати людей, які реально користуються кріслами колісними або мають інші потреби в доступному середовищі. У Городенці до такого проходження залучали представника громадської організації, який користується кріслом колісним. У Надвірній також працювали з людьми з інвалідністю, які допомагали вказати на проблемні місця.

«Бо хто, як не ці люди, яким це потрібно, знають, як це зробити і де це зробити, правильно? Хоча ми зараз говоримо про універсальний дизайн і так далі, що це дуже важлива річ, бо це доступно і потрібно всім, без виключення», — наголосив Микола Макар.

Він також звернув увагу, що доступність варто планувати заздалегідь, а не переробляти простір після ремонту. Інакше громади ризикують витрачати кошти на роботи, які не усувають бар’єри або навіть створюють нові.

Івано-Франківськ працює над маршрутом від вокзалу

В Івано-Франківську безбар’єрність почали з маршрутів, якими люди реально користуються щодня. Це шлях від вокзалу, дорога до важливих міських установ, ветеранського простору, лікарень чи адмінбудівель. Саме такі маршрути показують, чи місто справді зручне для всіх, а не лише виглядає доступним на папері.

«В Івано-Франківську вже працюють над безбар’єрним маршрутом у районі Привокзальної площі. Він має пролягати від вокзалу далі по вулиці Сагайдачного, де зараз облаштовують ветеранський простір.Люди будуть приїжджати до міста й добиратися до цього простору, тому завдання — зробити цей шлях доступним. Водночас я завжди кажу, що в Івано-Франківську варто починати з доступності Ратуші, а вже від неї розвивати безбар’єрні маршрути в різні частини міста. Такі напрямки вже є. Я сам пересувався на кріслі колісному окремими маршрутами — зокрема в бік БАМy та Позитрону», — зазначив Микола Макар.

Він також зазначив, що до міської ради планують передати зібрану інформацію про проблемні локації. Люди з інвалідністю надсилають конкретні адреси, де немає понижень на переходах, пандусів або інших елементів доступності. Такі звернення стосуються місць, де пересування залишається складним для користувачів крісел колісних.

Але часто навіть після ремонтів та реконструкцій залишаються недоступні переходи.

«Робиться якась робота, але, на жаль, знову ставляться бар’єри. І бар’єри не тільки фізичні», — зазначив Микола Макар.

Нагадаємо, Національний тиждень безбар’єрності в Україні у 2026 році пройде з 25 по 31 травня. Ініціатива спрямована на створення безбар’єрного середовища, підвищення обізнаності про доступність, інклюзію та дизайн, зручний для всіх громадян.