У п’ятницю, 4 жовтня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача відбулася проща спільноти «Матері в молитві» Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Майже півтори тисячі матерів зібралися разом, щоб об’єднатися в молитві за своїх дітей, родини та мир в Україні. Очолив моління Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, передає правда ІФ з посиланням на пресслужбу Франківської Архієпархії УГКЦ
Паломництво розпочалося з участі у Хресній дорозі, де події кожної стації запрошують до глибоких роздумів над страстями Христа. Молитва переживається глибше у контексті сучасних викликів, зокрема війни, що торкнулася кожної родини. Тексти розважань читали саме учасниці парафіяльних спільнот «Матері в молитві».
Ця проща стала особливою, адже Владика Микола здійснив чин освячення вітражної запрестольної ікони Пресвятої Родини, що розміщена в однойменній каплиці на вершині Старунської гори. Образ Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та святого Йосифа для святині пожертвували учасниці спільноти, аби завжди пам’ятати про взірець християнської родини.
Після освячення Архієрейську Божественну Літургію очолив запрошений Єпископ у співслужінні численно зібраних душпастирів. У своїй проповіді Владика Микола підкреслив важливість єдності та підтримки в молитві, назвавши прощу особливою для учасниць спільноти.
«Коли будемо споглядати ікону, будемо возвеличувати нашого Бога, Який є Єдиним, але в Трьох Особах. Бог, Який є любов’ю, не може залишатися Сам для Себе. Ми можемо віддавати любов тільки, якщо маємо кому».
Проповідник також акцентував на нашому вмінні бачити та цінувати творіння Господнє:
«Так важливо звертати увагу на тих, хто є поруч, навпроти і позаду нас, але і на те, що відбувається довкола. Все, що милує наше око і серце — це Боже творіння, вінцем якого є людина».
Єпископ наголосив, що в житті кожної людини є моменти, коли Ісус немовби нас покидає:
«Коли все добре, ми спокійні, але коли щось йде проти наших планів, ми виявляємо свій страх. А Господь каже не боятися. Бог з нами в часі цієї війни. Коли стається якесь нещастя в нашій родині, Господь з нами. Коли сумуємо чи радіємо, Господь теж з нами. Без подателя життя не було б нас. Коли ми народжуємося з любові батьків у співпраці з Божим благословенням, після того Він нас вже не покидає», — запевнив Архієрей.
Окрім того, Владика Микола подякував вчителям, що святкували свій професійний день, і підкреслив важливість передавання духовних цінностей від старших поколінь:
«Ми вдячні нашому старшому поколінню, яке вчить нас школі життя зі свого багатого досвіду. Дякуємо Богові за те, що ми живемо, змогли прибути сюди, щоб бути разом, послухати Боже слово, ділитися одні з одними і подякувати за те, що маємо. Коли в нашому житті буря, Господь завжди приходить. Зростаймо в глибокій довірі до Нього», — закликав Єпископ-помічник.
У часі прощі багато матерів скористалися можливістю приступити до Таїнства Покаяння, щоб із чистим серцем поєднатися з Господом під час Пресвятої Тайни Євхаристії.
Особливою частиною для прочанок стала молитва оздоровлення, яку провадив Владика Микола. Паломниці просили про фізичне та духовне зцілення для своїх дітей та рідних, а після молитви отримали благословення мощами блаженного Симеона Лукача та освяченим єлеєм.
На завершення прощі о. Юрій Сидір, душпастир відпустового центру, подякував Владиці Миколі за духовний провід, а матерям за їхню молитовну відданість, закликаючи й надалі відвідувати паломницькі місця та приносити свої радості та тривоги до стіп нашого люблячого Творця.
Приємним сюрпризом для всіх учасників прощі став виступ військового оркестру з Івано-Франківська. Наші захисники вкотре довели, що вміють не тільки талановито захищати Україну зі зброєю в руках, але мають й інші Богом дані таланти. Під час виступу оркестру кожен охочий міг внести свою пожертву для підтримки Збройних сил України.
Проща стала не лише духовним підкріпленням для матерів, але й нагодою для кожної з них заглибитись у роздуми про особисті стосунки з Господом. А образ Пресвятої Родини з Назарету нагадуватиме про взірець життя у молитві, покорі, любові та безперервній надії на Господа.
