На Прикарпатті, у місті Косів, запрацював музей «Дєдик».
Про це Укрінформу розповів його ініціатор та співзасновник Едуард Радиш.
«Дєдик» – це гуцульський діалект, означає «тато», «старійшина». В нашій родині основоположником традицій був дідусь Богдан Радиш (український поет і письменник – ред.). Учора ми його поховали у віці 89 років. У нашому музеї можна побачити його меморіальний кабінет», – зазначив Едуард Радиш.
За його словами, музей «Дєдик» родина звела до війни на власному подвір’ї. Нині це двоповерхова будівля. Кабінет пам’яті Богдана Радиша знаходиться на першому поверсі. На другому – зали, де можна побачити твори сина письменника, художника Мирослава Радиша (майстер художніх виробів з дерева, педагог – ред.), і колекцію давнього одягу, яку зібрав його онук, Едуард Радиш.
«Це почалось 15 років тому. На одному з фестивалів жінки продавали вишиті сорочки. Я помітив, що вишивка на одязі була зовсім іншою, ніж можна побачити тепер. З того все й почалось. Я зібрав велику колекцію. Вона – унікальна, всі речі зроблені вручну. Найдавніша належить до 19 століття», – запевняє Едуард Радиш.
Він зізнається, що офіційного відкриття музею ще не було, але людям, які хочуть побачити ці колекції, не відмовляють. Також родина Радишів радо віддає експонати музею на аукціони, які проводять на підтримку ЗСУ.
«Ми відкриті для всіх, хто цікавиться гуцульськими традиціями. Офіційне відкриття плануємо після перемоги», – додав Едуард Радиш.
Богдан Ілліч Радиш — український поет і письменник, член Спілки письменників України. У його доробку є цикл поезій «Чорна зоря», написаний під враженнями розкопок поховань жертв НКВС в селищі Яблунів на Косівщині.
Мирослав Богданович Радиш – майстер декоративно-прикладного мистецтва, педагог. Член Національної спілки художників України. Асортимент творів: боклаги, тарелі, ручні хрести, свічники, полички для писанок, мисники тощо. В Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського зберігаються 20 творів майстра.
