До Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери передали знайдені в урочищі Сороковий, поблизу села Тисів Болехівської територіальної громади, архіви УПА.
У металевому ящику знаходилися військові посібники, брошури та ще нерозпізнані рукописи. Знайшов їх голова первинної організації пошуково-історичного клубу “Тустань” Віктор Савчук разом з жителями села Тисів, інформує “Суспільне”.
Розповідає, що боявся відділяти сторінки, аби не пошкодити артефакт: “Те, що роз’єднувалося, то ми роз’єднали. Далі зрозуміли, що то справа рук спеціалістів, а не наша”.
Це не перша історична знахідка Віктора Савчука. Рік тому він разом з іншими пошуковцями знайшов таборове поселення сотні УПА “Вікторія” та бункер цієї сотні з двома вікнами. Каже, що мріяв віднайти документи “Вікторії”, бо про цю сотню сьогодні мало відомо.
Розповідає про перші враження від знайденого: “Цей ящик знаходився вертикально, що характеризує, що він не просто був закинутий, а захований. Коли я його розкопав, покликав товариша, побачив одразу, що, на жаль, він прогнив. Обкопавши, витягнули. Я рукою взяв, зачепив шось, зрозумів, що це документи. Ми вже поставили його на пеньок, побачили всередині тоді якусь книжку”.
Знахідку пошуковці вирішили передати музею, бо боялися пошкодити документи. Микола Зварич – серед тих, хто віднайшов ящик з документами. Розповідає, що його дід будував таборове містечко повстанців в урочищі Сороковий, де зараз вони постійно виявляють знахідки побуту вояків УПА.
“Брат його був в УПА, в якій сотні, не знаю. Знаю, що його псевдо було Вітрогон. А от дідусь в УПА не був. Він був майстер, хати будував дерев’яні, і через те його взяли на ті терени, де стояла сотня “Вікторія”. Взяли його будувати табори”, – говорить Микола Зварич.
Директор обласного КП “Пам’ять” Василь Тимків розповідає, що це дійсно архів УПА.
Каже, що документи належали одному з інструкторів, який проводив навчання для повстанців: “Можемо говорити, що це був підручник бойової тактики, і за ним він, напевно, викладав, читав лекції для повстанців. Поруч ми бачимо, мабуть, невелику історичну брошурку про події на Закарпатській Україні. Хотілося знайти певні списки, які були в сотні. Але таку інформацію ретельніше заховували”.
Реставруватимуть документи уже в обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери.
Наукова співробітниця Анна Чорній каже, що стан документів непоганий: “Ми замочуємо, даємо спочатку деякий термін, аби воно розмокло. Пізніше кожну сторінку окремо розділяємо, висушуємо або на спеціальному папері, або на склі. Інколи навіть використовуємо різного роду преси, аби сторінки розгорнути, випрямити, і згодом опрацьовуємо на рівні дослідження тексту”.
Сотню “Вікторія” створили в 1944-му році. Проіснувала вона майже рік, розповідає історик, завідувач історико-меморіального музею імені Степана Бандери Степан Лесів.
Він каже: “Для захисту оперативного штабу, який був створений для того, щоби відділи Української повстанської армії, вже тут сформовані, вишколені, могли перейти через лінію фронту й діяти вже у тилу – як вони говорили, у “запіллі” ворога. Для того і створений відділ “Вікторія”, який очолив один з інструкторів старшинської школи, уродженець села Забережжя, з-під міста Станиславова”.
Катерині Гаврилів 100 років. Вона розповідає, що була зв’язковою сотні “Вікторія”. Окрім того, під час Другої світової війни працювала у Червоному Хресті.
“У Гошеві був монастир, і там велася таємна журналістська робота. Я не знала, пізніше довідалася. То було дуже законспіровано. Мені давали пакет із сотні “Вікторії”. Що в тих пакетах було, було секретно. До Гошева я приходила, знала священника, то був сотенного Вікторії чи рідний брат, чи двоюрідний”, – згадує Катерина Гаврилів.
