У російсько-українській війні загинув командир окремої мобільної групи вогневого ураження “Оріль” 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” з Івано-Франківщини Юрій Саманюк на позивний Тринадцятий.
Смерть бійця підтвердила пресофіцерка 93 бригади Ірина Рибакова у Twitter.
Йому було 36 років.
“Глиба. Він не був народжений для війни. Він був народжений для Карпат, дітей, музики, дружби, свого будинку, майстрування, найсмачнішої у світі фільтр-кави. Юра, це — трагедія”, — написала Ірина Рибакова.
Пресофіцерка 93 бригади “Холодний Яр” також поділилися архівним відео з Юрієм Саманюком у підвалі будинку в Бахмуті.
Юрій Саманюк — родом з Яремча Івано-Франківської області. У цивільному житті він був тренером з рукопашного спорту, виготовляв меблі. Чоловік займався фрі-файтом, рукопаш гопаком, спортивним туризмом та грою на народних музичних інструментах.
Саманюк очолював Івано-Франківський обласний осередок всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнська федерація фрі-файту та контактних єдиноборств та змішаних бойових мистецтв” у Ворохті, пише Суспільне.
Також раніше він був керівником обласної організації партії “Пряма дія”.
“Наша ідея була потрапити туди, де війнонька”
Юрій Саманюк проходив строкову службу. Шлях бійця у війську розпочався вже у складі Української добровольчої армії. Про це Тринадцятий розповідав у відео 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” у жовтні 2022 року.
“Це були мотивовані люди, які хотіли воювати, рвалися на війну: і дівчата, і хлопці, і старші, і молодші. Якийсь час ми брали участь у військових діях, але не могли повністю розкритися, бо все-таки це був не повністю легалізований підрозділ. Він не входив до структури Збройних сил України. Ми для себе визначили, що монополія на війну зараз є тільки в ЗСУ і дійсно можна повоювати у складі бригад”, — говорив Юрій Саманюк.
Згодом Юрій Саманюк вступив до окремої мобільної групи вогневого ураження “Коршун-team” 93 ОМБр “Холодний Яр”, яку очолював кавалер ордена Богдана Хмельницького Анатолій Кохан на псевдо Оріль.
“Наша ідея була потрапити туди, де війнонька. Тут працює правило: або ти, або тебе. Або ти сидиш і чекаєш, поки по тобі стріляють, або стріляєш першим. Під Бахмутом якраз ми почали найбільше працювати. Ми у прямому сенсі слова жили “на передку” майже безвилазно. Як мобільна група, ми мали можливість жити у місті, а не в окопах. Але оскільки у нас багато засобів і на нас надіються, то хлопці часто запитують про підтримку”, — розповідав боєць на псевдо Тринадцятий.
Під час вилазки “Коршун-team” на підсилення однієї з позицій піхоти Юрія Саманюка, Анатолія Кохана та їхніх побратимів оточили бойовики ПВК “Вагнер”.
“Дуже “дєрзко”, з напором, нахабно морально тиснули. Казали: “Здавайтеся, хохли!” Гранатами закидали нас. Ми прийшли підсилювати підрозділ і зрештою вчотирьох лишилися. На повороті окопу стояв наш Толік. Він отримав важке поранення у шию. Ми пробували його тягнути, але вдвох навіть не могли за нього вчепитися. Пізніше я дав команду, щоб ми відступали”, — казав Юрій Саманюк.
Після загибелі командира Саманюк очолив окрему мобільну групу вогневого ураження. На честь командира група взяла позивний Анатолія Кохана — Оріль.
28 грудня 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про нагородження Юрія Саманюка орденом “За мужність” III ступеня.
У військовослужбовця залишилися батько, сестра, дружина та двоє дітей.
