Начальник медичної служби 79 батальйону Олексій Кузьменко отримав почесний нагрудний знак “Золотий хрест” від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, інформує своїх читачів новинний ресурс Правда іф, із посиланням на Суспільне.
Завжди хотів бути лікарем
Олексій хотів стати лікарем ще зі школи. У 2011-2017 роках він навчався в Івано-Франківському національному медичному університеті. Згодом пройшов інтернатуру в Івано-Франківській обласній лікарні.
Після закінчення працював лікарем-травматологом у хірургічному відділенні Попаснянської центральної районної лікарні, що на Луганщині. Олексій освоював бойову медицину у 65 військовому мобільному госпіталі.
“Там я вперше зустрівся з пораненими військовими. Спочатку було якось незвично, але в інтернатурі я ходив на чергування і завжди намагався працювати в ургентній травматології. Призвичаївся. Відчув, що це — моє. Ми старалися військовослужбовцям надавати допомогу, щоб зберегти їхнє життя на етапах ЛСБ”, — пригадує Олексій Кузьменко.
Велика війна
На момент повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік працював у рідному Калуші, але підтримував зв’язок з друзями-військовими з Попасної.
“24 лютого — день народження моєї сестри. Зателефонував своїм у Попасну, бо хотів повернутися до них. Думав, що піду у військкомат і мене відправлять туди, але потрапив в тероборону. Мене призвали як стрільця, тому що я не мав військової кафедри та курсів з тактичної медицини”, — розповідає Олексій Кузьменко.
За місяць великої війни він став бойовим медиком взводу, а згодом почав виконувати обов’язки лікаря медичного пункту.
“Там відбувалося найцікавіше. В один період медиків було мало. Ми мали одну медичну машину, на якій я зі своїм водієм Тарасом Голубовським свого часу “накатали” і повивозили багато поранених. Бувало, що і по п’ять людей вивозили за один раз, а потім ще по два-три рази поверталися. Кілька разів під обстрілами намагалися надати допомогу суто в медичній машині “на ходу”, бо кожна хвилини важлива. Це — не подвиг, а обов’язок. І ця зелена “медичка” — легендарна машина нашого батальйону, яка вивезла чимало поранених. Вона стала вже, як рідна”, — каже військовий.
“У мене повірили люди в момент, коли я не вірив у себе”
З часом Олексій Кузьменко молодшим лейтенантом медичної служби 79 батальйону. Зараз він радше координує роботу своєї команди, але й бере участь в евакуаціях, якщо йому дозволяють.
“Я — людина, яка ніколи раніше не була військовою. Декілька разів казав, що я не справляюся з цим усім, а побратими мене підтримували. Навіть моє звання молодшого лейтенанта та нагорода від головнокомандувача ЗСУ — це їхня заслуга. У мене повірили люди в момент, коли я не вірив у себе”, — каже бойовий медик.
Олексій Кузьменко вважає свою команду сильною, а також поважає та цінує кожного свого спеціаліста.
“Кожен з них проводить евакуації на високому рівні. Не хочу хвалитися, але, думаю, що вони — одні з кращих у бригаді стосовно надання допомоги пораненим. Я завжди старався тікати від керівних посад, не розумів, як це має відбуватися. Колеги-медики мені все підказували, йшли зі мною пліч-о-пліч. Завдяки їм все працює як один механізм”, — говорить начальник медичної служби 79 батальйону 102 бригади.
