Старший кулеметник 50 полку імені полковника Семена Височана Нацгвардії Михайло Селіванов пораненим тримав 26 годин позицію на Луганщині.
Чоловік воює від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Воїн — майстер спорту та засновник дитячої школи боксу. Про поранення, бойовий досвід та втрату побратимів на полі бою Михайло розповів Суспільному, передає Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
З 2014 року Михайло Селіванов проходив строкову службу, а згодом підписав контракт з Нацгвардією України. Боєць каже: перші місяці повномасштабної війни були складними, адже підрозділи не мали необхідної кількості військової техніки, яка є зараз. Михайло з побратимами тримав позиції на Донеччині. Згодом — на Луганщині.
“Якщо згадати останній виїзд, то він був важким. Дві-три доби ми стоїмо в окопі, падає дощ, форма прилипає до тіла, але тримаємо оборону. Там всюди — болото, немає можливості поспати, бо все — в калабанях, все — у воді, холодно. Зараз вже потепліло, а тоді було холодно”, — розповідає Михайло Селіванов.
Нацгвардієць пригадує один з найважчих боїв його підрозділу.
“За той день було дуже багато піхотних атак. Три атаки вдень та ще одна вночі. Ми їх успішно відбили. Були й артилерійські обстріли. Війська РФ скидали на нас газ з дронів. Ми надягали протигази, але було погано видно, і ми далі відстрілювалися”, — пригадує боєць.
За словами військовослужбовця, наступного дня атаки з дронів повторилися. Внаслідок них боєць отримав поранення.
“Ми стоїмо, бачу, що підлітає дрон і скидає на нас. Ми пробували його збити, але безпілотник високо був і ми не могли влучити. Переді мною товариш з Дніпра впав головою вперед. Я відчув, як мене хитнуло і запекла спина. Кажу побратиму: “Я відчуваю, що в мене спина мокра. Хочеться вірити, що це — не кров, але пече, і це, мабуть, поранення. Попросив Мар’яна оглянути. Він дивиться, а там все в крові”, — розповідає нацгвардієць.
Побратим допоміг накласти пов’язки на плече та спину. Михайло Селіванов з пораненнями продовжував тримати позицію 26 годин.
“Тоді вже прийшла підмога і мене поміняли. Я лише дійшов до пункту евакуації, приблизно 2 км від позиції. По рації почув, що у нас — четверо поранених. І каже: всім відірвало ноги. Я підбіг, пробував евакуювати. Ноги відірвало насправді не всім — одному перебило руку. Він — вижив, а решта, на жаль, загинули”, — каже Михайло.
Маючи тяжкі поранення, чоловік не зміг залишити пораненого побратима — 20-річного Богдана Ваківа.
“Богдана доставили до мене, до точки евакуації. Я виліз на БТР. Тримався на ньому, притиснув Богдана міцно до грудей і говорив йому: “Тримайся, тримайся. Ми виживемо, все буде добре”. Я дивився на нього — він ще дихав. На третій частині того шляху його серце перестало битися”, — пригадує військовослужбовець.
Михайло отримав поранення в руку та плече. Каже: у тілі залишилися уламки ворожої вибухівки.
“Лікар сказав мені не ризикувати та не витягувати осколки, оскільки там — нервові закінчення і сухожилки, і під час операції можуть пошкодити й наробити ще більшої біди”, — розповідає боєць.
Михайло Селіванов — майстер спорту з боксу. Чоловік виступав за збірну України сім років: три рази на чемпіонаті Європи та два рази на чемпіонаті світу. Окрім цього, він заснував дитячу школу боксу. Чоловік чекає перемоги у російсько-українській війні та мріє потрапити на змагання світового рівня.
“На жаль, уламки з мене не витягнули — вони залишилися в мені. Але я — спортсмен. Я планував поїхати на чемпіонат світу восени 2022 року, але не зміг через війну. Надіюся, що вона закінчиться швидко і я все-таки потраплю на змагання”, — каже Михайло Селіванов.
