Клятий ворог забирає в України найкращих — молодих, розумних, освічених, та дієвих. Цвіт нації, який міг би вести нашу країну до розвитку та процвітання. Саме з таких солдат 25-річний Сенів Андрій Русланович, житель м.Надвірна.
Старанний, ерудований, життєрадісний юнак, поєднував буденне красиве життя із християнською вірою до Бога. Читав Біблію рідним, братові, сестричкам, а на полі бою побратимам. Про це повідомив очільник громади Зіновій Андрійович, передає Правда.іф.
“Був великий артилерійський обстріл, багато наших побратимів загинуло. Ми, 8 чоловік забігли до старенької хати, щоб якимось чином заховатися. Всі лягнули на землю і накрили голови руками. Андрій знайшов на землі випадково Біблію, і не лягав, а присів і почав її читати над нашими головами. Він не злякався, він просив і молив Господа Бога про наш захист. Його голос із словами з Біблії до цього часу в моій голові. Ми всі тоді вижили. Вижили завдяки йому, його молитві та вірі. Я життям завдячую йому. Дякую тобі мій побратиме Андрію!» – згадав побратим Андрія, під час його похорону….
Андрій завжди старався бути чимось корисним — тому його телефон вкрай рідко замовкав. Він завжди прагнув допомогти, зарадити, порадити та вислухати. Відкрита, щира людина, яка ніколи й нікому не хотіла зла, навпаки — всіляко підтримував та надихав.
“Андрій зумів поєднати у собі багато різноманітних якостей завжди прагнув спробувати щось нове. Він все знав, всім цікавився і не хотів зупинятися. На першому плані в нього завжди була його родина – тато, мама, брати та сестри, а в серці віра до Бога. Літом він мав осколкове поранення, пройшов лікування і повернувся до своїх хлопців. Він казав: ми всі брати, я не залишу своїх побратимів самих без мене. Я їм потрібен!
Андрій завжди намагався мене заспокоїти, вберегти, відмежувати від поганих думок. У нього завжди все добре, всі проблеми він вирішить сам… Та й взагалі, він не з тих людей, хто буде розповідати про труднощі чи негаразди. Жодного слова про це, так само і про війну… Головне, аби ми береглися, аби ми не хвилювалися. Така порожнеча залишилась, невисловленість…» – продовжують згадувати Андрія його друзі.
Життя 25- річного молодого сержанта, бійця 10 ОГШБ Андрія Сеніва обірвалося під час бойових дій поблизу н.п. Яковлівка Донецької області.
