Ще з дитинства франківчанка Марія Савіцька плекає народні традиції та продовжує їх у власних витворах мистецтва. Жінка і розмальовує декоративні тарелі, і виготовляє різноманітні вироби та оздоби.
З особливим трепетом і натхненням вона перейняла досвід із виготовлення традиційних покутських віночків та чілець. Ці жіночі прикраси стали для неї справжньою віддушиною. Тепер Марія запевняє, що не проміняла б таке улюблене заняття ні на що, пише Західний кур’єр. «Я виросла у такому середовищі, де дуже шанували покутські традиції, – розповідає Марія Савіцька. – Пригадую, як у дитинстві ми ретельно готувалися до усіх великих свят. Були свята, коли треба було прикрашати оселю, а були і такі, коли виплітали різні віночки».
Саме так починалося захоплення Марії теперішнім її ремеслом. Жінка зізнається, що до творчості вона тягнулася за маминим прикладом, адже виростала вона у творчій атмосфері і завжди захоплювалася українською духовною культурою.
«Не пригадую, щоби я колись у дитинстві не мала вишиванки чи віночка. Крім того, я змалечку допомагала працювати мамі над виробами зі шкіри», – пригадує Марія.
Але паралельно вона захоплювалася малюванням і тягнулася до виготовлення віночків. Це ремесло жінка освоїла і тепер передає його своїм учням під час різноманітних пленерів та майстер-класів.
На Покутті здавна оселю прикрашали декоративними керамічними тарілками ручної роботи. Марія взяла собі за мету відродити те давнє ремесло розпису тарелів. Але при цьому жінка осучаснює їх, наближає більше до сьогодення. Каже, так вони більше користуються попитом, адже автентикою в наш час цікавиться чимало людей, особливо із етнографічним колоритом.
Проте чималу нішу творчості Марії Савіцької посідає саме виготовлення весільних атрибутів – віночків та чілець.
«Дівчата до заміжжя носили вінки, заміжні молодиці одягали чільця, а старші жінки – хустки, – пояснює специфіку покутських жіночих головних уборів майстриня. – У нас дуже багата культура, але, на жаль, ми зазвичай дуже багато втрачаємо і забуваємо. Тому я хочу відродити наші традиції бодай у тому, що вмію і люблю».
Віночки і чільця, котрі виготовляє пані Марія, ваблять не лише красою, але і багатством барв та майстерністю. У цих виробах усе настільки гармонійно поєднано, що годі й уявити, що таку красу виготовляли тендітні руки майстрині із окремих дрібних елементів. Марія Савіцька зізнається, що її вироби – це не просто музейні експонати, їх насправді носять дівчата. А останніми роками навіть звертаються за допомогою, бо хочуть на власному весіллі мати оригінальний покутський вінок.
«Весільний вінок є оберегом для нареченої. Коли замовляють у мене виготовлення такого виробу, то я намагаюся використовувати у ньому нев’янучі квіти, – каже майстриня. – Зараз молодь більше цікавиться народними традиціями і повертає їх у весільні обряди. Тому навіть такі деталі продумують наперед і замовляють. Кожна наречена сама каже, що вона хоче бачити у своєму вінку, а я лише виконую замовлення».
Пані Марія зізнається, що при виготовленні автентичних чілець їй доводиться звертатися до історії і навіть до символіки, щоби не використати щось не те.
«У давнину робили віночки з усього, що потрапляло під руку, – з дерева, пір’я, сушених квітів. Часто я додаю крім квітів ще й намисто, стрічки, китиці та металеві прикраси».
І хоча Марія Савіцька називає себе початківцем у виготовленні чілець, бо працює з таким видом мистецтва лише четвертий рік, її роботи вже давно відомі за межами країни. Багато екземплярів представляють наше народне мистецтво за кордоном.
Володимир БОДАК
