Із введенням карантину комусь довелося відмовитись від поїздок, планових операцій, стоматологів чи перукарів. А от перенести пологи точно не вийде.
Як воно, народжувати у час пандемії, знає «Репортер».
Прошу прийняти…
Разом з оголошенням карантину усі медзаклади закрили двері для відвідувачів. А в обох франківських пологових – міському та обласному – заборонили й партнерські пологи, тобто єдиний шанс мати в родзалі підтримку близької людини.
Звістка про дві поспіль смерті й коронавірус в обласному перинатальному центрі перелякали багатьох вагітних. Та й, в принципі, наробили шуму на всю країну. Але дитина в утробі не питає – родити треба.
Родичі та знайомі радили їхати до Калуша, у Лисець, до Львова чи навіть Києва – у приватні пологові. Але тоді найспокійніше було б народжувати в Миколаєві – там вірусу тоді ще не знайшли. Втім, не виявлено – не означає, що нема. Тож вирішили не тікати. Більше того, запланували народжувати саме в ОПЦ.
Лікарка, яка мала прийняти пологи, заспокоїла, що усіх жінок з симптомами коронавірусу переводять в ізольований корпус. Крім того, з ними працюють окремі бригади, які не перетинаються з іншими. Аби уникнути контакту, закрили й усі внутрішні переходи та сімейні родзали, розташовані поряд з переходами.
«Тепер в обох пологових така дезінфекція, якої ці стіни не бачили вже давно. Все має бути добре», – додала гінекологиня з жіночої консультації. З нею останні два тижні вагітності так і не бачилися, спілкувалися телефоном.
Як би страшно чи тривожно не було, найважливіше – народити здорову дитину. А в цій справі стрес і страх – не найкращі помічники. Тому першим ділом постановили успішно народити, а решта потім.
Тут не буде імен, прізвищ чи посад. Лише особисті спостереження з-за зачинених дверей пологового будинку по той бік карантину.
Для поступлення до ОПЦ заповнили договір на партнерські пологи з обраною лікаркою – на ім’я гендиректора. До нього треба було додати квитанцію про оплату благодійного внеску. Перед бухгалтерією ОПЦ – стіл з уже готовими бланками та зразками заяви: «Прошу прийняти благодійний внесок…». На запитання, яким має бути той внесок, бухгалтерка відповідає: «Ви можете писати, скільки хочете. Та якщо буде замало, то вас можуть з приймального відправити доплачувати. Жінки зараз платять 600 грн».
Дивна благодійність, але яка є. Платимо гроші, отримуємо квитанцію, кріпимо її до договору – і на підпис гендиректора. Лише після його погодження отримуємо «добро» на пологи в ОПЦ.
Без маски не можна
І ось – воно. Починаються перейми. Збираємо наперед спаковані речі й рушаємо на приймальний. Для самозаспокоєння серед усього – пачка масок і літр дезінфектора.
На вході до ОПЦ напис «Карантин», двері замкнені. Треба дзвонити у дзвінок. Хвилин через п’ять двері відчиняє медпрацівниця у звичній формі та медичній масці: «Ви народжувати? Температура є?». У чоловіка з рук пакети забирають – далі йому зась.
Одразу ж у коридорі дають міряти температуру ртутним термометром, просять купити шприц і пробірку для аналізу крові на Covid. Температура 36,5, вже добре. Далі – забір крові і півгодинне очікування на результат. Без нього не оформляють.
На приймальному особливих засобів захисту не видно – рукавички та маски, в кого-які: медичні, тканинні, респіратори. Розмови – про коронавірус і підготовку до Великодня. «Он, кажуть, що медикам місто по 1000 грн дає. А нам нічого. Попередили, що й на зарплату може не вистачити», – нарікають між собою медпрацівниці.
Ну, з аналізом крові все добре, вірусу нема, можна в родзал. Тут вже у персоналу, крім масок і респіраторів, є ще й окуляри – у всіх однакові. До останнього сподівалась, що хоч тут дозволять зняти маску. Ні.
Дві години перейм та потуг і на грудях опиняється тепле, мокре, здорове дитя – більшого й не треба. Після усіх процедур ще на дві години нас з дитиною залишають у родзалі. Тим часом з коридору лунають розмови про той же вірус. Нарікають, що багато на лікарняних, у двох працівниць тест виявився позитивним.
«А я не боюся. Бо думки – матеріальні. Якщо сильно чогось боятися, то це точно з тобою станеться», – чути одну з жінок.
Перевозити в палату приходять дві акушерки. «То не наша робота. Санітарки вміють то робити. А мусимо ми, бо більше немає кому». Кажуть, люду бракує. Збирають по родзалу усі речі, допомагають переміститися з ліжка на каталку й везуть ліфтом на четвертий поверх в окрему двомісну палату. Як пояснила лікарка, тепер у пологовому намагаються жінок виписувати швидше – якщо все гаразд, то достатньо дві доби. Тому можуть класти усіх окремо, аби зменшити контакт.
З турботою та антисептиками
Через карантин далі туалету нікого не пускають. В аптеку за потреби бігають самі медпрацівники. Передачі від рідних передають без проблем. Акушерки допомагають піднятися, постійно навідуються і питають, чи все гаразд. На рентген везуть в інший корпус службовою автівкою. «Добре, що нині лиш дві жінки. А якби десять, то чим везти? Швидку он у ДТП розбили», – каже дорогою медик.
Останнього вечора з’являється сусідка – після кесаревого. Їй теж всіляко допомагають. Аби вночі могла поспати, дитину забирають. Акушерки допомагають розходитися, за прохання подають із сумок речі та теж бігають в аптеку. На подяку ніхто не натякає, але жінка сама декому протягує гроші.
І хоч з 1 квітня пологи мали б бути безкоштовними, і в родзалі, і в палаті потрібно мати все своє – від паперових рушників і мила до спирту, вати, шприців. Ліки, звісно, теж треба придбати. Єдине, чим справді забезпечили пологовий, – антисептиками. Санітарки регулярно протирають підлогу, поверхні та дверні ручки. Є дезінфектор і біля кожного умивальника. Персонал у відділенні вже менш обережний – можна побачити маски на бороді, окулярів не має ніхто. Зате всі в рукавичках.
При виписці акушерки дружно допомагають знести дитину, речі та бебі-бокс. «Ви бачили, ринки працюють, а до церкви йти не можна. То де правда?», – нарікає одна з жінок, поки їдемо ліфтом. Виходимо через виписну кімнату без жодних урочистостей, але з відчутним полегшенням. Довгоочікуваний ковток свіжого повітря. Найстрашніше позаду, а руках – ще одне життя.
Включіть зусилля волі
Як впоратися з хвилюваннями в період пандемії та підготуватися до пологів, радить психологиня Ольга Шологон.
«Ми не можемо зупинити дощ, але можемо убезпечити себе. Дуже помічне тут правило: STOP. Перестаньте говорити й думати про дощ, краще підготуйте парасольку й відповідний одяг та продумайте оптимальний маршрут.
З пандемією – так само. На ситуацію з вірусом ви точно впливати не можете, тому включіть зусилля волі, зосередьтеся і робіть те, що у вашій силі.
Достатньо дотримуватись рекомендацій – соціальна дистанція, гігієна, захисні засоби, і діяти на свою користь, а саме зрощувати свою спроможність на пологи. Дізнавайтесь об’єктивну інформацію з компетентних джерел. Вивчайте періоди пологів, їх тривалість, як поводитись під час перейм, потуг – ця інформація буде навігатором. Тренуйте навики дихання та розслаблення – ці заняття допоможуть справлятись з тривогою чи переживаннями протягом дня, а головне ви «прокачаєте» ці навики і на пологах будете почуватися, як досвідчений водій за кермом, а не людина, яка лише вивчила правила.
Звісно, фокус уваги переключати нелегко. Та якщо спробувати кілька разів, то на енний раз усе вдасться. Тіло в діло…
Рідним майбутньої мами теж важливо справитися з переживаннями і не скидати свої емоції на жінку при надії. Якщо вагітна починає говорити про коронавірус, то не варто уникати розмови, залишаючи її сам на сам з тривогою. Треба бути поруч, слухати уважно, говорити щиро. Важливо озвучувати об’єктивну інформацію, факти, ініціювати розмови на нейтральні теми, розказувати побутові або цікаві історії та не чекати раптового покращення настрою. На все свій час.
Людина поруч, яка впевнено та спокійно говорить про складні речі, створює відчуття безпеки.
