Нашестя ромів: чому поліція почуває себе безпорадною

Останніми днями стрічки новин перенасичені дописами про «нашестя ромів» у місті та боротьбу з ними.
От і ми спробували розібратися в чому ж проблема. А проблема зовсім не нова.

Трішки передісторії. Особи «ромської національності» перебувають в місті з давніх часів круглорічно.

Фото ілюстративне
Так само, як і тепер, в теплий період року, з’їздилися «гастролери» з Закарпаття та інших регіонів України, але так нахабно себе не поводили. Що ж саме змінилося? Якщо відсторонитися від політики і демагогії, то відбулася зміна міліції на поліцію. Ну що тут такого на перший погляд? Але різниця є, а саме в тому, що працівники міліції не були настільки обмежені в своїх правах і на чергування заступало не 3-4 екіпажі, як зараз у патрульній поліції. Критична нестача кадрів, та обмеженість у правах, посилена відповідальність за застосування засобів фізичного впливу, привела до повного безладу з безхатьками та «ромами», бо на жаль підхід патрульної поліції викликає у них лише насмішки та хамство.
До наведення порядку долучилися працівники КП «Муніципальна варта», але відсутність повноважень змушує їх обмежуватися профілактичними бесідами, викликом «13 бригади» (бо від доступних горілчаних виробів, котрі тут збуваються «з рук» і є сумнівної якості, люди просто « відключаються», але про це трохи далі по тексту), в разі крайньої необхідності, викликом патрульної поліції (яких на чергуванні, нагадаємо, всього 3-4 екіпажі), котра змушена розставляти пріоритети, виходячи з важкості правопорушень.
Є ще й так звані «місцеві роми» котрі базуються в таборах, на окраїнах міста та винаймають житло в прилеглих селах. З ними ситуація не така важка, оскільки є розуміння мирного співіснування. В таборах ведеться роз’яснювальна робота, надається допомога в оформленні документів, медична допомога. Представники «місцевих ромів» потроху ідуть працювати (а це вже досить вагоме досягнення), займаються збором макулатури та скляної тари.

Фото ілюстративне
Навіть функціонування «Дому нічного перебування», на жаль не вирішує проблему, оскільки туди не приймають осіб у стані алкогольного сп’яніння, а розпивання алкогольних напоїв є невід’ємною частиною життя цих людей. При проведенні профілактичних бесід дуже рідко знаходяться ті, кому стають цікавими запропоновані варіанти покращення життя, здебільшого всіх все влаштовує та й взагалі «не розумію чого ви причепилися».
Нерідко серед «мешканців» того ж привокзального скверу, знаходяться особи котрі мають житло в селі чи безпосередньо в місті, але, як кажуть вони самі: «не чіпайте мене, мені тут добре і я інакше жити не хочу, я що когось чіпаю, чи комусь заважаю».
Великим стимулом до перебування саме в привокзальному сквері, є торговці так званим «сурогатом», «наливайок» по місту багато, але такої концентрації, як в районі вокзалу, немає ніде. Ціна питання – 25 грн за 0.25 л розбавленого спирту ( про якість мова не іде, для експерименту перекупили « з рук» і попробували запалити – не горить – «слабоалкоголка», але від тої «бормотухи» люди відключаються, а значить є добавки якихось препаратів), то реально «за дарма», враховуючи ціну «державної оковитої».
Наразі співробітники поліції, спільно з працівниками КП «Муніципальна варта» та соціальними службами, постійно займаються проблемою. «Роми» та безхатьки начебто покинули привокзальний сквер, але, як стало відомо, перемістилися до «вічного вогню» та в інші «тихі» закутки міста.
Будемо уважно стежити за розвитком подій та успіхами в наведенні порядку.
Леся Гарасим’юк
Джерело