Цієї неділі, 26 грудня, Франківський драмтеатр презентуватиме постановку-антиутопію “Навернений грішник” за мотивами “Бориславських оповідань” Івана Франка.
Про це під час пресконференції повідомив режисер вистави Назарій Панів, пише Ратуша.
За його словами, дійство відбуватиметься на новій локації, проте наразі – карти не розкриває. Зазначає, люди, які прийдуть на виставу, побачать це вперше.
“Навернений грішник” – четверта робота Назарія Паніва, яка є “серйозним творчим викликом для нього“, оскільки режисер пробує філософськи та парадоксально поєднати в одному сценічному творі сюжети маловідомої малої прози Франка про драматичну добу в Бориславі на межі ХІХ-XX ст.
В основі цієї роботи – оповідання “Навернений грішник”, “Ріпник”, “На роботі”, “Полуйка”, “Яць Зелепуга”.
Для мене вибір “Бориславських оповідань” обумовлений кількома аргументами: це певна данина місту, в якому я народився і яке формувало мене як особистість, без нього я був би не я. Це місто з надзвичайно цікавою історією, тому вибір “Бориславських оповідань” – моє намагання повернути до міста увагу.
Другий – прагнення об’єднати дві доволі далекі територіально, але такі рідні для мене сьогодні, землі. Тепер я доволі рідко навідуюся до Борислава, проте можу його закарбувати тут, в Івано-Франківську, саме через це літературний і сценічний матеріал. Я радий, що в нашій “сім’ї вистави” утворився гарний акторський ансамбль – це надзвичайно важливо. У нашій роботі хочемо відійти від побутового трактування текстів Франка, яке було нав’язано у школах ще з часів “совка”. Певним ключем до нашої нової вистави будуть останні роки житті Івана Яковича, період його “голосів та марень”. Хочеться розширити межі Франка, і для тих, хто читав, і для тих, хто не читав. Бо геній Франка безмежний, і вимірюється не тільки “Лисом Микитою” чи “Украденим щастям”.
За словами генерального директора – художнього керівника театру Ростислава Держипільського, його часто питали, чому театр названий іменем Івана Франка, не ставить вистави на основі творів поета.
Причина в тому, зазначає Держипільський, що він чекав, коли прийде відповідний час. Була концепція постановки “Утраченого щастя” до річниці від дня народження великого каменяра, але тоді “всі почали ставити ці вистави, а я не хотів ставати в чергу”.
Для нашого театру, який носить ім’я Івана Франка, є духовною потребою звернення до його текстів. Тому коли наш молодий режисер Назарій Панів прийшов з ідеєю постановки “Бориславських оповідань” Івана Франка, мені здалося, що такий матеріал може стати репертуарною окрасою театру. Величезний творчий спадок Франка – як драматурга, прозаїка, поета, філософа, перекладача – ще не вивчений належним чином, деякі твори призабули, деякі геніальні тексти поза межами уваги сучасної творчої спільноти. Маю надію, що й нова вистава нашого театру буде важливим пазлом у творенні сучасного мистецького Всесвіту Івана Франка, – зазначив Держипільський.
Виконавець головної ролі Євгеній Холодняк зауважив, що ця роль досить вікова, але робити її старечою не хотіли. А натомість вирішили передати все через внутрішній світ, тому що “тут головне глибина і як герой впродовж постановки змінюється”.
Краєзнавець Ігор Романюк надав режисеру ексклюзивні світлини старого Борислава ХІХ-XX століть, які створять особливу атмосферу постановки. Звукорежисер театру Сергій Базовський написав оригінальну музику.
Дмитро Лека, хореограф, додає, що його основним завданням було допомогти почути та зрозуміти актора, щоб все було органічно. Ця вистава є важливою подією з цінностями, які кожен глядач зможе зрозуміти і усвідомити, що “зі мною теж таке траплялося”.
Ця вистава має донести, що ідучи шляхом, потрібно не загубити те, що ти хотів нести. Тобто , в кожного є цінності, які закладаються в дитинстві ще батьками та соціумом, а коли ми стаємо старші, то забуваємо про свою ціль, мету та мрії. не йдемо до неї, а робимо те, що роблять всі. І ця вистава про те, щоб не йти шляхом інших, а нести свою мрію, – розповідає Дмитро
У грудні відбудеться три прем’єрні покази:
Неділя, 26 грудня 14:00 та 18:00
Вівторок, 28 грудня 18:00
