Найбільша небезпека для України напередодні виборів у 2019 році

Остання версія – прихід до влади Юлії Тимошенко, за якою стоять російські гроші; прихід до влади Анатолія Гриценко, гроші на якого поставив Льовочкін та Ко; прихід до влади Зеленського/Вакарчука, які прямо так у парі і складають небезпеку перетворення української політики в цирк, або в концерт. Є ще небезпеки так би мовити, поменше: влада бариг, влада попередників бариг, а також влада борцунів з владою бариг, які живуть на гроші попередників. Кількість негативних прогнозів та лякалок вже сягнула такого рівня, що доводиться констатувати – вибори самі по собі для України є стихійним лихом. А вже вибори, на яких кожен з кандидатів розраховує на перемогу виключно на контрасті з “ще більшим вселенським злом” – то взагалі армагеддон з апокаліпсисом. Хоча насправді найбільша небезпека для України полягає в тому, що ані політики, ані виборець не бажають грати в довгу.

Невміння працювати на національні інтереси, ставити їх вище інтересів політичних як у тих, хто претендує на вищі державні посади, так і у тих хто має обрати з них найдостойнішого – ось що має лякати під час війни. Звідки я знаю, що серед навколополітичної тріскотні немає справжнього державотворчого дискурсу? Все просто. Кожен з кандидатів хоче сподобатися виборцю. І це вже помітно. Ба більше, сподобатися інколи за рахунок зміщення акцентів та навмисного навіювання страхів. Недостойні, тобто ті, хто не зможе достойно відповісти від імені всієї держави на виклик часу, прагнуть заслужити схвалення у нерозумних. Справжній державний діяч в такі часи намагався би заручитися підтримкою, донести своє бачення спільного порятунку.

Найбільша небезпека для України полягає в тому, що хто б не переміг на наступних виборах, він не буде державним діячем, спроможним запалити народ на амбіційний стрибок у майбутнє. А тому, вибір зараз лежить між поганим і катастрофічним. І так буде ще багато передвиборчих кампаній поспіль. Якщо, звісно, середній креативний клас не отямиться і не почне вбудовувати себе в політичний процес країни. Якщо всі ці амбіційні, успішні, патріотичні, модерні не поставлять собі за мету отримати у владі своє представництво. Отримати, замість довіритися черговому говоруну. Якщо гасло американської революції “Нема представництва – нема податків” не перетвориться для свідомих українців в “немає власної політичної сили, яка утримується спільно коштом – нема майбутнього для всього прошарка”.

Коли черговий розумник дорікає владі, що вона є архаїчною та повільною в реформах, він має спочатку пояснити, а яких-таких реформ він очікує від “комсомольців на довірі” та винахідників креативного способу транспортуванні кавунів баржами? Про якого-такого “кандидата нової генерації” мріють соціально відповідальні українці, які вже обговорюють в мережі похід чергового активіста в політику, замість того, щоб цікавитися у нього джерелами фінансування його кампанії? Всі розуміють, що політика в Україні “отримує зарплатню в конвертах” з джерел, які наповнюють росіяни, олігархи, кримінальні угрупування. Але ніхто, жодна спільнота не готова взяти на себе відповідальність та вибудовувати стратегію приведення до влади повністю незалежних від олігархічних впливів представників середнього класу. Ніхто не бажає чути, що людей, які навіть теоретично мають план модернізації країни під суспільні та національні інтереси, громадяни мають утримувати, підтримувати та просувати до влади самотужки. Поки джерело фінансування політиків не буде цікавити українців, ні про яких суто українських політичних діячів не може бути й мови.

Як це не парадоксально звучить, очищення української політики залежить виключно від виборців. Це саме ми з вами підтримуємо існуючу систему, тому що не бажаємо утримувати нову, власну політичну силу, створену власними зусиллями за власний кошт. Це ми – креативні, чесні, непідкупні не готові “грати в довгу” та на власний страх і ризик вибудовувати нові правила гри для вітчизняного політикуму. Навіть після того, як отримали історичний шанс. Нехтування середнім класом власною політичною відповідальністю перед Україною, готовність спокійно ставитися до “нових лідерів”, які відкрито ідуть на сумнівні договори заради сумнівних олігархічних грошей – все це і є найбільша небезпека майбутніх виборів. А Юля, Петро, Льовочкін, російськи гроші – все це наслідки, які стали можливими виключно через уникання усвідомлення причин.

Автор: Лариса Волошина.

Джерело: day.kyiv.ua