Від голоду на Івано-Франківщині у 1946-1947 роках померли 19 811 людей. Це кількість, яку вказують автори книги “Голод на Прикарпатті 1946-1947”. Ганні Дем’янів із села Чортовець, що на Городенківщині, було 15, коли відбувалися ті страшні події. Спогадами про них жінка поділилася із Суспільним Карпати.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
“Не було кришечки хліба в хаті, ви розумієте? Не було що їсти, голодні ми були! Не було що їсти!”, — пригадує Ганна Дем’янів. — Матір спече коржик на кухні тоненький. І ми з братом Іваном той коржик… Я швидше з’їла, бо я більша. Я хочу ще, а він каже: “Досить, ти вже з’їла своє, а це моє!” Більше таких коржів добрих не було, як тоді, коли матір спекла”.
Голодна смерть забрала життя її сусіда і ще шести односельців. Норми збору врожаю в Городенківському районі тоді були одними з найвищих в області.
“Матір пішла та й принесла, влупила у другої жінки трохи хліба, і мені: “На, Ганько, їж”. І я брала і їла. Яка біда була”, — пригадує Ганна Дем’янів.
Якось до їхньої хати прийшла голодна жінка — просила їсти. Мама Ганнусі дала їй кілька картоплинок, змащених олією з цибулею. Такі випадки у селі траплялися часто.
Аби спекти бодай тоненький коржик, доводилося йти до сусіднього села і терти у жорнах пшеницю, щоб мати жменю борошна.
Недоїдання сприяло поширенню епідемії тифу, дифтерії, дизентерії у селах, спричиняло нові і нові випадки смертей.
Основні причини голоду — посуха, затяжні дощі і радянська влада, яка усіма методами намагалася знищити український національно-визвольний рух.
“Данилейчук з Обертина, він був участковий, прийшов і забрав — було трошки ще пшениці, в сінях стояло за дверима. Він ту пшеницю з тим мішком взяв. Не залишив, к***а, ні одної зернинки нам. І ми так голодні були цілий тиждень”, — розповідає Ганна Дем’янів.
Кримінальні справи за фактами створення штучного голоду на Івано-Франківщині розслідують вже 24 роки.
