Роман Пулик з Івано-Франківщини мав можливість не воювати, однак став на захист України у перші місяці повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Чоловік загинув 30 серпня 2022 року на Херсонщині, не дочекавшись народження третьої донечки. Йому було 28 років. Спогадами про чоловіка із Суспільним поділилася дружина бійця Наталія, передає Правда.іф.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
“Його тягнуло воювати”
“Коли почалася велика війна, він не міг спокійно сидіти вдома і дивитися, що відбудеться. Одразу він не пішов, бо знав, що я вагітна. Це його стримало”, — пригадує дружина полеглого воїна Наталія Пулик.
Утім Роман записався у місцеву тероборону. А через кілька тижнів разом із двома друзями — Василем Тичковським та Петром Сенюком пішов до військкомату.
“Його все ж таки тягнуло воювати. Роман мені казав, що його не візьмуть, бо у нас скоро буде троє дітей. Але насправді він пішов і записався разом зі своїми товаришами”, — розповідає Наталія.
Роман Пулик служив у 57 окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка.
Після навчання на Львівщині та Чернігівщині Роман Пулик разом з побратимами стримував наступ російських військових на Луганщині. Там військові пробули 46 днів, з них 21 день — без зв’язку з рідними.
“Ми не знали, де вони є і що з ними є. Я дуже хвилювалася за свого чоловіка. Я про нього нічого не знала. Ну як так? У нас вже майже було троє діток”, — каже дружина бійця.
Яким був тато
Роман Пулик двічі був вдома на ротації. Дружина бійця пригадує: упродовж цього часу чоловік найбільше часу приділяв донькам Каріні та Філомені.
“Татом він був чудовим. Роман завжди з ними грався. Багато часу приділяв їм. Коли він приїздив, то одразу приходив до дівчаток, а вже потім приділяв час мені. Для діток це були приємні моменти. Чоловік возив їх всюди й хотів, аби у них було щасливе дитинство”, — розповідає Наталія Пулик.
У жовтні-листопаді 2022 року подружжя чекало народження наймолодшої донечки.
“Він казав, що приїде додому і все буде добре. Навіть ім’я дитині обрав саме він, бо Вікторія — це перемога. Він сказав: “Тільки Вікторія і більше ніяк. Тому що мусить бути перемога”, — говорить Наталія.
Перед загибеллю Роман Пулик вдруге приїхав додому у відпустку — це був початок серпня 2022 року.
“Чоловік завжди казав, що може таке бути, що він і не приїде. Але я не хотіла в це навіть вірити. Він мусить приїхати додому, бо як-не-як три донечки у нього”, — каже дружина воїна.
Народження маленької Вікторії Роман Пулик так і не дочекався. 30 серпня 2022 року під час виїзду на завдання у Херсонську область боєць отримав смертельне поранення. Його серце перестало битися в евакуаційній машині дорогою до лікарні.
“Якби не це татуювання, ми б поховали іншу людину під його іменем”
Поховати Романа Пулика мали 8 вересня 2022 року в рідному селі Небилів.
“7 вересня ввечері, коли вже посходилися люди, нам зателефонували й сказали, що у нас вдома не тіло Романа. Я була навіть рада, здивована. Думала, що мій Роман все ж таки в лікарні. Але, на жаль, тіла просто переплутали”, — розповідає Наталія Пулик.
Її чоловіка впізнали у морзі за татуюванням на лівій руці.
“Якби не це татуювання, то ми б, напевно, просто поховали іншу людину під його іменем. Я б ніколи, напевно, не дізналася, де тіло мого Романа. Чотири місяці після його смерті я подумала, що було б непогано набити таке саме тату, як у нього”, — каже дружина полеглого воїна.
Через чотири місяці Наталія Пулик набила на руці таке саме татуювання.
“Коли наш тато приїде додому?”
“Дівчата усвідомлюють, що тата немає, що він похований. Але завжди питають: “Коли закінчиться війна і коли наш тато приїде додому?” — розповідає Наталія Пулик.
Дружина полеглого Романа Пулика добивається, щоб чоловіку надали посмертне звання Героя України. Наталія Пулик розмістила петицію на сайті Президента України з проханням про посмертну нагороду. Станом на 19 травня 2023 року вона набрала 19 041 голос з 25 000 необхідних.
“Він просто міг не йти через те, що у нас троє дітей. Але це ж був мій Роман. Він завжди прагнув кращого. Казав, що вже треба щось у цій країні міняти. І через це він заслуговує на те, щоб його пам’ятали. Заслуговує на звання Героя України”, — каже дружина полеглого Романа Пулика.
