В Івано-Франківську 12 січня провели акцію-нагадування “Не мовчи! Полон вбиває” на підтримку військовополонених. На перехресті вулиць Василіянок, Галицької та Північного Бульвару зібралося понад сто людей.
Вони були одягнені у футболки з фотографіями своїх рідних і знайомих, які перебувають у російському полоні. В руках учасники тримали плакати, банери й прапори, пише Правда з посиланням на Суспільне Івано-Франківськ.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Співорганізаторка акції, дружина полоненого військового “Азовсталі” Лілія Гуртовська розповіла, що цю локацію обрали, аби привернути увагу більшої кількості людей.
“Раніше ми думали, що кожна акція буде останньою, і от-от наші рідні повернуться. Але, на жаль, ми вже плануємо акції на місяць наперед, тому що ми бачимо, що пішов третій рік полону і не знати, скільки це ще буде тривати. Ми раді, що в останніх обмінах є хоч якісь “азовці”. Також раді, що обміни взагалі відбуваються. Але хлопці повертаються в надважкому стані. Вони повертаються хворими на туберкульоз, із хронічними захворюваннями, дуже виснажені, морально пригнічені”, — каже Лілія Гуртовська.
Учасниця акції Ірина Демків сьомий місяць шукає свого чоловіка Івана Демківа, який зник безвісти 15 червня 2024 року на Покровському напрямку. Чоловікові — 51 рік, у січні 2024 він добровільно пішов служити у 68 окрему єгерську бригаду. Жінка щодня переглядає російські телеграм-канали, щоб знайти бодай якусь інформацію про рідну людину.
“Він — патріот своєї землі, пішов добровільно. Іван зник “на нулі”. Вийшов один хлопець, а їх було четверо. Як мені розповіли, по рації їм повідомили: “Ми не можемо дати підмогу, рятуйтеся, як можете”. Був сильний обстріл, “накрило” в бліндажі його й ще одного хлопчика Андрійка. Він мого чоловіка рятував, бо той був дуже поранений. Надіємося, що Бог добрий, що завдяки мітингам нас почують і повернуть батька до дітей”, — каже Ірина Демків.
Люди тримали в руках плакати з написами: “Ми винні їм волю!”, “Знайдіть та поверніть зниклих”, “Наша віра — їхній порятунок”, “Знайдіть мого тата”.
Олександра Булат — дружина безвісти зниклого Романа Булата. Жінка прийшла на акцію вдруге. Розповідає, що чоловік служив у 68 окремій єгерській бригаді. 16 серпня 2024 року він не вийшов на зв’язок після бойового завдання.
“Ми дзвонили до друзів. Одні повідомили, що чоловік — в полоні, а інші — що загинув. Ми точно не знаємо, де він і що з ним. У координаційному штабі сказали, що в полоні перебуває. У Рожнятівському ТЦК також казали, що в полоні. Інших відомостей не знаємо. В акт розслідування написали, що був мінометний обстріл”, — каже Олександра Булат.
Учасниця акції Христина Грималюк розповідає, що її батько служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Перебуває в полоні з 2022 року.
“21 червня 2022 року ми крайній раз з ним розмовляли. Він зник безвісти на Луганському напрямку. У нас є інформація від Служби безпеки України про те, що він перебуває в полоні, але ми жодного зв’язку з ним за 2,5 роки не маємо. І немає підтвердження Міжнародного комітету Червоного Хреста. Тому ці акції потрібні. Бо ми виходимо і нагадуємо про зниклих безвісти та полонених нашої “десятки”. Вона також стояла і стоїть на захисті цієї країни, як і всі інші бригади”, — каже Христина Грималюк.
Водії автівок, які проїжджали повз людей із плакатами, сигналили на підтримку.
Щоразу акцію влаштовують у різних місцях Івано-Франківська та змінюють формат проведення. Зокрема, 19 січня планують організувати автопробіг.
Зі слів співорганізаторки події Лілії Гуртовської, за три роки у місті провели приблизно 60 таких акцій.
