В Івано-Франківську 12 січня провели акцію-нагадування “Не мовчи! Полон вбиває” на підтримку військовополонених. На перехресті вулиць Василіянок, Галицької та Північного Бульвару зібралося понад сто людей.
Вони були одягнені у футболки з фотографіями своїх рідних і знайомих, які перебувають у російському полоні. В руках учасники тримали плакати, банери й прапори, пише Правда з посиланням на Суспільне Івано-Франківськ.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Співорганізаторка акції, дружина полоненого військового “Азовсталі” Лілія Гуртовська розповіла, що цю локацію обрали, аби привернути увагу більшої кількості людей.
“Раніше ми думали, що кожна акція буде останньою, і от-от наші рідні повернуться. Але, на жаль, ми вже плануємо акції на місяць наперед, тому що ми бачимо, що пішов третій рік полону і не знати, скільки це ще буде тривати. Ми раді, що в останніх обмінах є хоч якісь “азовці”. Також раді, що обміни взагалі відбуваються. Але хлопці повертаються в надважкому стані. Вони повертаються хворими на туберкульоз, із хронічними захворюваннями, дуже виснажені, морально пригнічені”, — каже Лілія Гуртовська.
Учасниця акції Ірина Демків сьомий місяць шукає свого чоловіка Івана Демківа, який зник безвісти 15 червня 2024 року на Покровському напрямку. Чоловікові — 51 рік, у січні 2024 він добровільно пішов служити у 68 окрему єгерську бригаду. Жінка щодня переглядає російські телеграм-канали, щоб знайти бодай якусь інформацію про рідну людину.
“Він — патріот своєї землі, пішов добровільно. Іван зник “на нулі”. Вийшов один хлопець, а їх було четверо. Як мені розповіли, по рації їм повідомили: “Ми не можемо дати підмогу, рятуйтеся, як можете”. Був сильний обстріл, “накрило” в бліндажі його й ще одного хлопчика Андрійка. Він мого чоловіка рятував, бо той був дуже поранений. Надіємося, що Бог добрий, що завдяки мітингам нас почують і повернуть батька до дітей”, — каже Ірина Демків.
Люди тримали в руках плакати з написами: “Ми винні їм волю!”, “Знайдіть та поверніть зниклих”, “Наша віра — їхній порятунок”, “Знайдіть мого тата”.
Олександра Булат — дружина безвісти зниклого Романа Булата. Жінка прийшла на акцію вдруге. Розповідає, що чоловік служив у 68 окремій єгерській бригаді. 16 серпня 2024 року він не вийшов на зв’язок після бойового завдання.
“Ми дзвонили до друзів. Одні повідомили, що чоловік — в полоні, а інші — що загинув. Ми точно не знаємо, де він і що з ним. У координаційному штабі сказали, що в полоні перебуває. У Рожнятівському ТЦК також казали, що в полоні. Інших відомостей не знаємо. В акт розслідування написали, що був мінометний обстріл”, — каже Олександра Булат.
Учасниця акції Христина Грималюк розповідає, що її батько служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Перебуває в полоні з 2022 року.
“21 червня 2022 року ми крайній раз з ним розмовляли. Він зник безвісти на Луганському напрямку. У нас є інформація від Служби безпеки України про те, що він перебуває в полоні, але ми жодного зв’язку з ним за 2,5 роки не маємо. І немає підтвердження Міжнародного комітету Червоного Хреста. Тому ці акції потрібні. Бо ми виходимо і нагадуємо про зниклих безвісти та полонених нашої “десятки”. Вона також стояла і стоїть на захисті цієї країни, як і всі інші бригади”, — каже Христина Грималюк.
Водії автівок, які проїжджали повз людей із плакатами, сигналили на підтримку.
Щоразу акцію влаштовують у різних місцях Івано-Франківська та змінюють формат проведення. Зокрема, 19 січня планують організувати автопробіг.
Зі слів співорганізаторки події Лілії Гуртовської, за три роки у місті провели приблизно 60 таких акцій.
