Коли почалася повномасштабна війна, Василь із Надвірної працював у Німеччині, але щойно дізнався про напад росії — одразу повернувся в Україну та вступив у військо.
На війні отримав поранення і втратив ногу, пише Правда.іф з посиланням на Міністерство охорони здоров’я України.
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Спочатку хлопця направили на Закарпаття, у Державну спеціальну службу транспорту, що займається охороною мостів і тунелів. Але там він не відчував себе корисним та постійно шукав можливість потрапити на передову:
❝ Тоді якраз почали формувати штурмові роти з добровольців, і ми туди записалися, — пригадує Василь. — Потренувалися і поїхали до морпіхів, у 503-тю… Перший наш вихід був під Водяним і Опитним, недалеко від аеропорту… Потім були під Вугледаром, потім штурмували ліс під Кліщіївкою. Там якраз мене й поранило ❞.
Поранення сталося 1 липня 2023 року. Уламком від ворожого снаряду Василю пробило легені, руку, відірвало ногу та зламало ребро. Частина металу пробила лопатку.
Наразі рука вже загоїлась, проте мізинець й досі не працює. Лікарі кажуть, щоб він запрацював, треба робити ще одну операцію. Втім, чоловік відмовляється. Бо вже переніс цілу низку оперативних втручань. Зокрема, з лівою ногою, яку ампутували в Дніпрі. Після неї почались ускладнення. Через інфекційне запалення чоловік ледь не втратив коліно:
❝ Як приїхав у Луцьк, у мене були опариші на нозі і пахло дохлою собачатиною просто, — згадує поранений. — У Луцьку казали, що треба відрізати коліно, а тут, у травматології, вирішили спробувати врятувати. І, тьфу-тьфу-тьфу, все вийшло. І тепер є коліно! ❞
Надзвичайно важко давались перевʼязки — біль був просто пекельним. Реабілітація ж Василя спершу була спрямована на те, щоб розігнути коліно, оскільки була сильна контрактура. А зараз він вже робить вправи, для відновлення фізичного стану.
❝ Війна — це страшно. Всі можуть померти. А що робити? Це теперішня наша реальність», — говорить захисник, зауважуючи, що у військовому побратимстві ця тема вже навіть обростає чорним гумором. Наприклад, його товариш-медик, прислав шеврон, де перехрещені два костури. — Мені здається, страшніше під час війни — померти від того, що машина збила…❞ .
Нині 32-річний чоловік проходить реабілітацію в КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради та очікує на протез.
