«Не вірю»: чому в українців багато питань до подій у Луцьку

Замість одностайної згоди про необхідність посилення боротьби з тероризмом та надання більших прав силовикам, суспільство відреагувало насмішками та сарказмом. Чому так вийшло? Відновімо хронологію подій.

Згадуючи крилату назву книги другого президента України: “Україна — не Росія”, важко не визнати його правоту. Зокрема і в тому, що теракти не є і не були для України чимось звичним, навіть попри шостий рік війни з країною, яка досягла неабияких успіхів у цій сфері. Однак тим гучніше у медіапросторі лунає інформація про кожен такий випадок, доказом чому стала вчорашня історія з захопленням заручників в Луцьку. Однак замість одностайної згоди про необхідність посилення боротьби з тероризмом та надання більших прав силовикам, суспільство відреагувало насмішками та сарказмом. Чому так вийшло? Відновімо хронологію подій.

Як усе починалось

Перші повідомлення про захоплення автобуса з заручниками з’явились близько 10 ранку 21 липня. Про це повідомила і фейсбук-сторінка Нацполіції у Волинській області. В поліції повідомили, що заручників близько 20, сам же терорист озброєний і має вибухівку. Пізніше пресслужба СБУ уточнила, що заручників 10, а не 20. Тим часом, поліція та Антитерористичний центр СБУ ввели в Луцьку оперативний план “Заручник” та “Бумеранг”, а від керівника Луцької поліції стало відомо про те, що терорист виклав свої вимоги у Twitter, проте, його акаунт невдовзі було видалено соцмережею, однак вдалось зберегти скріншоти його публікацій. Зміст їх, м’яко кажучи, не вражав  ані оригінальністю, ані конкретикою вимог – подібні тексти можна знайти в десятках груп у більшості соцмереж. 

Однак важко не зазначити одну деталь  — вимоги були висунуті до ряду чиновників, публічних осіб та олігархів (голови судів (Конституційного суду, Верховного суду), Вищої ради правосуддя, генпрокурор, Міністерство юстиції, прем’єр, голова Верховної Ради, міністр оборони, голова СБУ, голови церков, також Аваков, Порошенко, Ахметов, Коломойський, Пінчук, Медведчук), та окремо  —  до президента Зеленського. Причому від перших вимагалось записати відео з текстом “Я, ПІБ, посада, я терорист в законі”. Натомість, в президента терорист просив всього лиш прорекламувати фільм про знущання з тварин: “Фільм “Земляни 2005: дивитися всім”. Причини такої різниці у вимогах зловмисник не повідомив.

На подію відреагував президент, заявивши, що тримає ситуацію під особистим контролем. Ця заява знайшла жвавий відгук у соцмережах, які пригадали президенту інші випадки, які він брав під особистий контроль — від проблем з врожаєм картоплі на Херсонщині до загострення бойових дій на Донбасі, коли при узгодженій спробі евакуації пораненого військового, окупантами була розстріляна евакуаційна група, вбитий медик та поранений ще один військовий (який помер через кілька днів, не дочекавшись евакуації).

Одночасно починає з’являтись перша інформація про терориста — стає відомим його псевдонім (Максим Плохой) та справжнє ім’я (Кривош Максим Степанович), те, що він кілька разів відбував покарання у вигляді позбавлення волі та написав книгу під назвою “Філософія злочинця”. Одночасно, для координації дій правоохоронців вилетів міністр МВС Арсен Аваков.

Це стало другим фактом, який викликав здивування у спостерігачів, оскільки за всім ознаками, подія в Луцьку є терористичним актом, тобто злочином, передбаченим статтею 258 Кримінального кодексу України, підслідність за якою, згідно з частиною 2 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, належить до СБУ, а організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом належить до завдань та повноважень Антитерористичного центру при СБУ. Однак голови Служби безпеки Івана Баканова 21 липня ніде не було видно, а роль диригента всієї операції виконував міністр внутрішніх справ.

Трохи згодом  очевидною стала і третя суперечність: місцем подій став Театральний майдан Луцька, який розташований  майже в центрі міста. Як встановили місцеві журналісти, з автостанції автобус виїхав з двома людьми в салоні о 9:05.

О 9:25 в автобусі вже перебувало від 10 до 20  осіб  (за версіями СБУ та Нацполіції відповідно), які вже стали заручниками, а сам автобус, вочевидь, поїхав нетиповим маршрутом. При цьому  за словами шеф-редактора видання Волинь Online, о 9:57 поліція вже надала відеокоментар щодо ситуації, в якому йшлося про автобус у центрі. Іншими словами, з 9:05 до 9:57 в автобусі з’явилось додаткових 8-18 пасажирів, він приїхав від автостанції до центру міста у будній день (враховуючи автотрафік обласного центру), а в місцевій поліції встигли розібратись в ситуації та записати відео. Гідна наслідування оперативність та злагодженість дій!

Аналізуючи карту, нескладно побачити, що Театральний майдан у Луцьку  міститься  вбік  від оптимального маршруту міжміського автобуса,  від обох автостанцій міста, та в протилежному напрямку від вулиці Володимирської, про яку згадували місцеві журналісти. За їх словами, автобус пригнали в центр Луцька з вулиці Володимирської. Як усе це виглядає на місцевості, можна побачити нижче. Заплутаний маршрут, чи не так?

Кульмінація.

По обіді стало відомо, що серед заручників є вагітна жінка та неповнолітня дівчина, тоді ж поблизу автобуса пролунало кілька вибухів та пострілів. Як встановили місцеві журналісти, це були вибухові пакети, однак хто і навіщо їх підривав – невідомо. На контакт з терористом поліції вдалось вийти ближче до вечора, приблизно через вісім годин після захоплення заручників. Тоді ж вдалось поспілкуватись з родиною зловмисника та встановити деталі його життя. Ще за кілька годин терорист дозволив передати заручникам воду, що і зробив перший заступник Національної поліції Євгеній Коваль.

Цей факт посіяв серед аудиторії ще більше сумнівів у  реалістичності подій. Річ у тім, що Євген Олександрович Коваль не лише є генералом 3-го рангу та одним з топ-очільників поліції, якому не дуже-то личить бігати по воду, навіть у надзвичайних ситуаціях. Раніше саме він очолював слідчу групу, яка розслідувала вбивство Павла Шеремета, і він же проводив той сумнозвісний брифінг (початок доповіді з 3:10), за результатами якого Андрій Антоненко та Юлія Кузьменко провели вже 8 місяців у СІЗО. Тоді генерал Коваль заявляв, що знайдено незаперечні докази їх вини, проведено десятки експертиз і проаналізовано 80 мільйонів телефонних з’єднань 44-х тисяч абонентів, а загальна кількість слідчих дій склала понад тисячу. Як виявилось 8 місяців потому – переконливих доказів вини Антоненка, Кузьменко та Яни Дугарь так і не з’явилось, версії мотиву кілька разів змінювались, а “аргументи” генерала Коваля про принт на верхньому одязі та “половинку міни” – стали темами мемів на довгі місяці.

Зовсім не генеральську роль водоноса, доручену Євгену Ковалю, пов’язують з заявою Володимира Зеленського, озвученою за день до подій у Луцьку, в якій він зазначив, що по даній справі потрібні переконливі та беззаперечні докази, а обов’язком правоохоронних органів є передати правосуддю справжніх вбивць Павла Шеремета та замовників цього злочину.

Невдовзі після того, як генерал Коваль збігав по воду, події досягли кульмінації – президент вирішив виконати вимогу терориста і записати відео. Це стало справжньою інформаційною бомбою (і як потім виявилось – єдиною бомбою у всій цій історії). На президента звалився шквал критики за виконання вимог терориста та запитань, чи збирається Володимир Зеленський в такий же спосіб розв’язувати питання окупованих територій Донбасу та Криму. Підтримали президента лише анонімні телеграм-канали та деякі блогери. Згодом президент видалив відео, однак воно очікувано встигло розійтись мережею.

Примітно, що виконання Володимиром Зеленським вимоги луцького терориста не пройшло повз увагу і російських пропагандистів. Ведуча програми “60 хвилин” на каналі Росія 1 Ольга Скабєєва опублікувала відео Зеленського у своєму телеграм каналі, супроводивши його питанням – чому з луцьким терористом можна вести переговори, а з терористами на Донбасі – ні? 

Хай там що, а після виконання президентом його вимог, терорист відпустив двох жінок, у  тому числі й вагітну, та неповнолітню дівчину. Про це повідомив журналістам заступник голови Офісу Президента Кирило Тимошенко, який також прибув у Луцьк, однак невідомо з якою метою та для виконання яких завдань.

Розв’язка і штурм.

Хоча вся історія з захопленням заручників і до того була просякнута рядом неоднозначних та незрозумілих збігів та випадковостей, саме “штурм” автобуса силами СБУ, з бронетранспортером та гранатами, дав нове дихання всій історії.

Спершу прозвучала офіційна версія — Арсен Аваков о 21:46 опублікував відео звільнених заручників з коментарем “Все”. Трохи згодом з’явилось фото затриманого терориста на асфальті в наручниках, а Кирило Тимошенко приписав вирішальну роль у мирному вирішенні ситуації президенту — мовляв, той просто поговорив з терористом і вмовив його відпустити заручників та не опиратись. “Довга розмова була” – зазначив Тимошенко, підкреслюючи внесок президента.

На додачу до цього, було показано феєричний штурм автобуса за участі бронетранспортера та світло-шумових гранат.

Однак трохи згодом у  мережі з’явилось інше відео, зняте на камеру мобільного телефона місцевим жителем з вікна сусіднього з місцем події будинку. І на цих кадрах можна спостерігати зовсім іншу картину – так званий терорист без зброї виходить з автобуса, озирається, хвилину чекає на якусь реакцію правоохоронців. Та не забарилась, щоправда, не у вигляді штурмової групи, а у складі трьох чоловіків, включаючи все того ж генерала Коваля. Без будь-яких пересторог вони підійшли до людини, яка щойно утримувала понад 10 заручників та стріляла в правоохоронців, перекинулись кількома словами і кудись повели “терориста”.

Навіщо було проводити у такому  разі  штурм, кого, власне, штурмували, і для чого підривали світло-шумові гранати коли зловмисник вже здався – так і залишилось загадкою, на яку в поліції відповіли загальними фразами про “так треба було”. Проте, на відміну від відповідей, реакція на події в Луцьку не забарилась. У МВС ввели режим посиленої безпеки у 9 областях, при тому, що за словами Арсена Авакова, спільника луцького терориста затримали в Харкові, однак ні місто, ні Харківська область не потрапили до списку областей де будуть застосовуватись посилені заходи безпеки. Таку вибірковість дехто вже пояснює електоральними симпатіями населення тих самих дев’яти областей, які зовсім не на боці Володимира Зеленського.

Також стало відомо, що Максим Кривош вже перебував під наглядом правоохоронців. Чому ж вони не виконали своїх завдань і не запобігли захопленню ним заручників, придбанню зброї та боєприпасів – правоохоронці пояснювати не спішать.

Підсумовуючи, залишається сказати лиш одне: якою б не була правда про вчорашні події, і як би їх не оцінювали учасники та спостерігачі, результатом їх буде лише розчарування. Суспільство вкотре побачило, що інформація від органів державної влади суперечить реальним подіям, що президент не здатен холоднокровно діяти в кризових ситуаціях, замість цього намагається “тиснути на жалість” своєї аудиторії, що міністр внутрішніх справ поступово, але невпинно перебирає на себе функції, непритаманні його відомству. Врешті-решт — що поліція не в змозі захистити громадян, підміняючи ефективність постановчого шоу з бронетехнікою та спецефектами. Замість очікуваної демонстрації злагодженості дій правоохоронців в ситуації, яка в країні  у стані війни шостий рік  має  розглядатися  як побутова — бачимо лише легітимізацію виконання вимог терористів вищими посадовими особами, приправлену розповідями про неоціненний вклад президента у світле майбутнє.

Назар Чорний адвокат

Джерело