Нереалізовані амбіції та будинки-привиди: ТОП-5 довгобудів Івано-Франківська (фото)

Їх називають нереалізованими амбіціями органів влади, будинками-привидами, вулицями смерті…

Та насправді – це вкрай потрібні об’єкти для життєдіяльності багатьох звичайних громадян. То ж чи є у них шанс на «життя»(читай – завершення будівництва на яке вже витратили мільйони гривень з казни)? Та, головне: скільки ще потрібно витратити(читай – списати) коштів з бюджету. І де, зрештою, ці ресурси взяти…

1. Стадіон «Рух»

У Франківську відроджують футбол, відповідно зросла і цікавість до стадіону «Рух» – домашньої арени МФК «Прикарпаття». Франківці мріють про те, що колись ця арена знову зможе приймати матчі не лише Першої ліги, а як мінімум Вищої, а то й фінали європейських Кубків. Проте наразі стадіон знаходиться у плачевному стані і навіть близько не нагадує футбольну арену європейського класу. Хоча його реконструкція почалась ще 30 років тому, пишуть Версії.

Як відомо шанувальникам місцевого спорту, івано-франківський стадіон є одним із найстаріших не тільки в Україні, але у Східній Європі. В 1907 роціСтаниславівська міська каса ощадності придбала 10-моргову ділянку землі за міським парком. Досвід облаштування поля переймали в Кракові. 4 липня 1909 року на «Боїску» Каси Ощадності було зіграно перший матч в історії прикарпатського футболу між місцевою “Реверою” та львівським “Чарні”.

В 1927 році на “Боїску” звели дерев’яну трибуну. Через 10 років задумались про заміну трибун на залізобетонні. Проект нової арени мали розробляти фахівці з Варшави,будову оцінили у майже півтора мільйона злотих. Проте втіленню амбітних планів завадила війна.

Дерев’яна трибуна стадіону, який за радянської влади отримав назву «Спартак», прослужила глядачам ще майже 20 років. Після виходу місцевого «Спартака» до союзного класу «Б» у Станіславі взялися за реконструкцію спорткомплексу. Вона тривала впродовж 1956-57 років. Місткість арени довели до 12 000, та насправді, особливо в часи виступів червоно-білих у першій союзній лізі, на трибунах поміщалося набагато більше глядачів.

В 1969 р. на стадіоні “Спартак” змонтували вежі штучного освітлення, яке вперше увімкнули 3 вересня на грі з кременчуцьким “Дніпром”. Дещо пізніше на зміну дерев’яному прийшло електротабло з годинником. У 1981 р. стадіон змінив назву на “Кристал” і разом з командою, стала йменуватися “Прикарпаттям”, перейшов на баланс заводу “Позитрон”.

Зовнішній вигляд арени не змінювався впродовж кількох десятиліть. Наприкінці 1986 року розпочалася чергова масштабна реконструкція спортивного ядра, що з перервами триває й досі. Впродовж 1989-96 рр. змагання тут узагалі не проводили.

За часів незалежності стадіон отримав назву «Рух» і перейшов у муніципальну власність.

Уперше після тривалої перерви центральний стадіон прийняв глядачів у вересні 1996-го. На сьогодні здали в експлуатацію три з чотирьох трибун загальною місткістю 15 000 глядачів. Востаннє аншлаг на стадіоні був у вересні 2005 року під час кубкового матчу місцевого «Спартака» і київського «Динамо».

Та, що цікаво, глядацький рекорд «Руху» встановили зовсім не футболісти, а… Софія Ротару. Під час передвиборного турне у 1999 році безкоштовний концерт співачки зібрав 20 000 глядачів.

Нині допуск глядачів проводиться тільки на центральну трибуну, яка обладнана пластиковими сидіннями (майже 6 500). За розрахунками проектантів після повної модернізації арена вміщуватиме 20 068 глядачів.

Перший ривок втілити амбітну ідею в життя був зроблений до 1996 року, коли в експлуатацію було здано 3 з 4 трибун арени «Рух», котрі змогли вмістити вже 14,5 тис. уболівальників. На той момент на реконструкцію було витрачено 30 млн грн, а орієнтовна вартість завершення робіт становила 20 млн грн. Але процес зупинився.

У 2007 році в Івано-Франківському міськвиконкомі спробували реанімувати роботи на стадіоні і навіть розробили інвестиційний проект на 10 млн євро для будівництва на базі «Руху» спортивного комплексу. Однак проект так і залишився нереалізованим.

Напередодні Чемпіонату Європи з футболу про стадіон згадали знову, і 2008 року міськрада ухвалила рішення завершити реконструкцію. Для цього виділили 2 млн грн із приблизно 53 млн, необхідних для завершення. Закінчити планували до 2012 року.

2010-го, за рішенням тих же міських депутатів, в обласному центрі було відроджено футбольний клуб «Прикарпаття», а контрольний пакет акцій стадіону «Рух», який став домашньою ареною ФК, був переданий ТОВ «Скорзонера». Компанія, пов’язана з групою “Приват” зобов’язалась вкласти кошти в реконструкцію арени. Плани були масштабними: протягом 5 років сума інвестицій повинна була скласти 163 мільйонів гривень, але їх знову ж таки не реалізували, а спортивна арена перейшла назад у власність міста.

В 2017 року міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків звернувся по допомогу в реконструкції «Руху» до Верховної Ради України.

В липні 2017 року Управління капітального будівництва через систему електронних закупівельРrozorro визначило підрядника, що відремонтує приміщення стадіону «Рух». Ним стала Карпатська будівельна компанія, яка виконає роботи за 1 342 916, 40 грн. А в серпні УКБ підписало договір з ПП«Кристал-Файр КВ», яка взялась за ремонт трибун міського стадіону «Рух».

2. Вулиця Набережна

Це один з найвідоміших вуличних довгобудів Івано-Франківська. Через жахливий вигляд Набережну імені Василя Стефаника почали називати “вулицею смерті”.

Ще на початку 2000-х дорогу, що раніше була у віданні уряду і Служби автомобільних доріг України, “повісили” на франківську владу. В мерії не зрозуміли такого рішення, тому в ОДА та Київ посипались листи з проханням “забрати подарунок назад”, оскільки дорогою користується здебільшого важкий та великогабаритний транзитний транспорт, а не мешканці на легкових авто. Однак зворотної реакції не було. Місто почало погрожувати закрити вулицю для проїзду фур, однак і це не подіяло.

Проте в 2013 році Набережну ім. Стефаника таки визнали непридатною для пересування автотранспортом. Рухатися нею заборонили навіть єдиному міському автобусному маршруту №86, який обслуговував цей мікрорайон.

В 2014 році чиновники вирішили таки взятися за її ремонт.

Спочатку розглядали варіант поточного ремонту, на це потрібно було близько 6 мільйонів. Однак згодом від цієї ідеї відмовились. В Департаменті комунального господарства не захотіли “6 мільйонів закопувати в болото”, тому вирішили ремонтувати вулицю капітально.

Для міста початкова сума в 36 мільйонів гривень на ремонт однієї магістралі виявилась непідйомною, тому було вирішено передати дорогу на баланс області. Було написано десятки звернень, поки в ОДА врешті погодились “забрати” вулицю назад.

Проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт вулиці Набережна ім. Василя Стефаника виготовили в мерії, а потім рішенням Івано-Франківської міської ради також передали її на баланс департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації. Вулицю мали ремонтувати на умовах співфінансування міської ради, обласної ради та за рахунок субвенції з держбюджету.

В ОДА “допрацювали” проект, і кошторисна вартість робіт виросла до 57 мільйонів. Запланована капітальна реконструкція передбачала заміну каналізації, трубопроводів, будівництво нового асфальтного покриття з новою основою, пішохідних доріжок та інфраструктури на відрізку загальною протяжністю близько 4 кілометрів – від кільця на вулиці Мазепи до перехрестя Набережна-Галицька.

Відтак влітку 2014 року Управління капітального будівництва ОДА оголосило конкурс на будівництво вулиці Набережна ім. Стефаника в Івано-Франківську. На участь у конкурсі подало заявки 5 підприємств: ТОВ “БК “ТрейдЗахідБуд, ПП “Брати Кіп”, ТОВ “ПБС”, ДП “Івано-Франківський облавтодор” та ТОВ “ПМК-77. Найнижчою виявилась цінова пропозиція ТОВ “БК “ТрейдЗахідБуд” – 38 130 836 гривень. 26 вересня було підписано угоду про початок виконання ремонтних робіт.

Однак у справу втрутився тоді ще кандидат у депутати Верховної Ради на 83-у окрузі, людина олігарха Коломойського – Олександр Шевченко. Компанія “ПБС”, наближена до директора Буковеля, оскаржила результати конкурсу в Антимонопольному комітеті. Щоб уникнути загрози взагалі зірвати ремонт дороги, вдалося знайти компроміс: дорожнє полотно мала ремонтувати фірма “ПБС”, а тротуар і комунікації взяла на себе БК “ТрейдЗахідБуд”.

На початку жовтня на спільній прес-конференції з головою ОДА Олександр Шевченко пообіцяв швидкий капітальний ремонт вулиці Набережної ім. В. Стефаника. Крім того, він зобов’язався профінансувати обслуговування відремонтованої вулиці у зимовий період 2014-15 років.

Після всіх чиновницьких перипетій у жовтні на Набережну нарешті заїхала будівельна техніка.

У грудні на сайті ОДА оприлюднили експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва – “Капітальний ремонт вул. Набережна ім. Василя Стефаника в м. Івано-Франківську” (із застосуванням альтернативної новітньої технології дорожнього одягу)”, а також Гарантійний лист ТзОВ “ПБС” щодо утримання влаштованої частини вулиці Набережна ім. Василя Стефаника до введення її в експлуатацію.

18 грудня 2014 року після відновлення основних шарів дорожнього полотна вулицю офіційно відкрили для проїзду автомобілів. Втім, їздити швидше 30 км/год заборонили. А у мерії зауважили, що дорога стала місцями вужча, ніж передбачалося проектною документацією.

Наступний етап – укладання захисного шару сларісілу з одночасним облаштуванням тротуарів малирозпочати вже навесні 2015 року. Проте, згодом плани помінялись, а замість сларісілу вирішили постелити 4 сантиметри ЩМА (щебенево-мастиковий асфальтобетону). Втім ці роботи виконували не навесні, як спочатку планувалось, а влітку. Водночас на Набережній почали наносити розмітку та встановлювати освітлення.

Декілька разів доводилось корегувати проект. Спочатку зміни стосувались облаштування велодоріжки, згодом – прокладення дороги до вулиці Набережної від житлового комплексу.

Відтак офіційне відкриття відремонтованої вулиці щоразу відкладали. Адже останній шар асфальту укладали не навесні 2015 року, як обіцяли, а восени. Роботи з освітлення Набережної розпочались тільки в січні 2016 року. Велодоріжку почали облаштовувати лише в жовтні 2015 року і тривали ці роботи до пізньої осені 2017-го.

У вересні 2016 року розіграли ще один тендер на капітальний ремонт вулиці Набережна ім. Василя Стефаника в місті Івано-Франківську (додаткові роботи). Згідно договору будівельні роботи, заявленою вартістю 15 781 578 гривень, “ТрейдЗахідБуд” мав виконувати з 01 жовтня 2016 до 31 грудня 2017.

А наприкінці грудня 2017 року відбувся тендер, оголошений Департаментом будівництва житлово-комунального господарства містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації Капітальний ремонт примикань до приватних ділянок із вулиці Набережна ім.В.Стефаника на відрізку від вул.Ленкавського до вул.І.Мазепи в м.Івано-Франківську. Викликає подив той факт, що згідно договору переможець (“ПБС”) мав виконати ці роботи всього за три дні – з 26 до 29 грудня 2017 року.

По суті будівельні роботи на багатостраждальній вулиці Набережна тривають уже майже чотири роки, і коли та кому вона буде передана на баланс – питання відкрите. Ремонт вулиці, схоже, не завершений досі, як і піар “людей Коломойського” на відповідних ремонтних роботах, що триває ось уже четвертий рік поспіль.

3. Лазня позаду кінотеатру «Космос»

Будівля лазні на вул. Стефаника, 31 зведена у 1963 році на місці старого єврейського цвинтару. Ще в 1662 році Анджей Потоцький виділив найбільшу на той час громаді територію при Тисменицькій дорозі.

Старий цвинтар функціонував майже 300 років, а після німецької окупації занепав остаточно. В 60-их роках ХХ століття кладовище зрівняли з землею, а надгробні плити почали використовувати замість бордюрів та тротуарної плитки.

На місці знищеного цвинтаря звели кінотеатр «Космос», а позаду нього – лазню.Вона функціонувала трохи більше 30 років і за часів незалежності була єдиною комунальною лазнею в Івано-Франківську.

Свого часу вона також була частиною державного підприємства «Освіжувач», яке збанкрутувало в 2003 році.Наприкінці 2005 року Івано-Франківська міська рада вирішила його ліквідувати, а майно і приміщення лазні передати на баланс комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром».

Ринкову вартість цього об’єкта експерти тоді оцінили у 745 тисяч 900 гривень. Комунальники одразу ж розробили проект реконструкції лазні. За словами заступника генерального директора «Івано-Франківськводоекотехпрому» Миколи Калайди, у цінах 2005 року кошторис реконструкції склав 7,5 млн. грн. Приміщення встигли надбудувати, накрити, здійснили його перепланування, замінили мережі, вставили нові вікна. Загалом з того часу у нього вклали 1 600 000 гривень, але роботи довелося припинити, бо «Водоекотехпром» не міг їх фінансувати, а місто на продовження реконструкції грошей теж не давало.

Франківські шанувальники «легкої пари» звернулися до міської влади з проханням пришвидшити ремонт і відновити роботу єдиної комунальної лазні у місті. Проте в 2015 році депутати міської ради внесли будівлю цієї лазні до переліку об’єктів приватизації, і Фонд комунальної власності почав готувати її до продажу.

В грудні 2017 року недобудовану будівлю лазні виставили на торги восьмий раз. На перший аукціон єдиним лотом виставляли і об’єкт нерухомості, і землю під нимплощею 0,2391 га Однак охочих придбати довгобуд не знайшлося. Згодом земельну ділянку вирішили не продавати, тож пропонували тільки незавершене будівництво. Об’єкт нерухомості має три поверхи, а ступінь готовності – 50%. Початкова ціна лоту – близько 6 мільйонів.

За умовами аукціону об’єкт приватизації продавався без збереження спеціалізації, покупець зобов’язаний завершити будівництво протягом трьох років з дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Втім всі аукціони виявились безрезультатним.

Очевидно, в 2018 недобудовану будівлю лазні знову виставлятимуть на торги, оскільки в лютому 2018 року на сайті МВК з’явилось інформаційне повідомлення про проведення конкурсу з відбору оцінювачів, які будуть залучені для оцінки об’єктів комунальної власності міста. В переліку є незавершене будівництво лазні разом з земельною ділянкою площею 0,2391 га за адресою: вул. Стефаника, 31. Мета оцінки – визначення початкової вартості для продажу з аукціону.

4. Школа в Хриплині

Проект приміщення діючої школи в приміському селі Хриплинзамовив директор Коцупер Микита Петрович, який керував навчальним закладом чверть століття – з 1925 по 1950 роки. На той час стара школа знаходилась в кількох хатах з солом’яними дахами і примітивними кімнатами.

За два роки школу було збудовано, роботи виконувалися в основному силами жителів села і з 1937 р. у Хриплині почала діяти семирічна школа.

Через 50 років Надія Матвіївна Дерев’янко, яка також очолювала заклад 25 років, замовила проектну документацію для будівництва нового корпусу школи. З 1987 до 1995 року процес просувався дуже кволо. По суті, окрім готової документації інших зрушень і не було. В 1995 році почались підготовчі роботи до будівництва нового корпусу школи.

В 1996 р. школу очолив Іван Кокорудз. За час його роботи на посаді директора було закладено фундамент з перекриттям нової будівлі шкільного приміщення.

Проте процес і далі просувався повільно – не вистачало то коштів, то політичної волі очільників міста.

В 2007 році напрацювали новий проект, бо попередній вже не відповідав чинним вимогам.

8 грудня 2017 року через систему електронних закупівель «Prozorro» Управління капітального будівництва Івано-Франківської міськради провело конкурс на роботи з будівництва загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради. Очікувана вартість робіт – 30 500 000 гривень.

В торгах взяли участь три компанії: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна група “Інтер-Профіт”, ТОВ “КАРПАТСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ” та ТОВ “ШОБЕЛІ УКРАЇНА”. Найнижчу ціну запропонувала “Комерційна група “Інтер-Профіт” – 23 998 986 гривень.

Договір був підписаний 20 грудня 2017 року, однак згодом його розірвали за згодою сторін.

В січні 2018 року Управління капітального будівництва оголосило новий тендер на роботи з розширення ЗОШ І-ІІ ступенів в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради. Очікувана вартість робіт залишилась та ж сама – 30 500 000 гривень.

В аукціоні взяли участь дві компанії – ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ТРЕЙДЗАХІДБУД” та переможець попереднього тендеру Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна група “Інтер-Профіт”.

Протягом трьох раундів конкуренти не змінювали свої первинні пропозиції, тож переможцем знову стала “Комерційна група “Інтер-Профіт”. Компанія виконає роботи за 26 494 685 гривень, що на 2,5 мільйони більше, аніж їхня пропозиція на попередніх торгах.

Договір між УКБ та ТОВ “Комерційна група “Інтер-Профіт” був укладений 27 лютого 2018 року.

Компанія має завершити роботи до 30 листопада 2019 року.

За даними аналітичної платформи «YouControlТОВ «Комерційна група« Інтер-Профіт» було створене у селі ЗашківЖовківського району Львівської області в листопаді 2011 року зі статутним капіталом 1 000гривень.Засновником виступив Ярослав Івашків. З 2016 року компанію очолює Михайло Думич. Статутний капітал компанії за 6 років так і не змінився і досі складає 1000 гривень.

З 2016 року компанія почала брати участь у державних тендерах. Всі об’єкти, на яких виконувались будівельні та ремонті роботи, знаходяться в Івано-Франківську. «Комерційна група«Інтер-Профіт» здійснювала ремонт Народного дому “Княгинин”, Обласного фтизіопульмонологічного центру таФінансового управління.

Будівництво Хриплинської школи  – найдорожчий об’єкт ТОВ «Комерційна група« Інтер-Профіт»

В березні 2018 року розпочались активні роботи в новій Хриплинській школі. Наразі підрядник працює з фасадом та мережами.

Зараз у селі близько 300 дітей шкільного віку. Чинна школа може прийняти лише сотню, решта змушена їхати до міста. У новій передбачено 9 повноцінних класів і спеціалізовані кабінети хімії, фізики та інші. Крім того у проекті є актова й спортивна зали. До слова, спортзала у новій школі буде єдиною в цілому Хриплині. Ще однією перевагою стане те, що відтепер в селі надаватиметься повна середня освіта – до 11 класу.

5. Перинатальний центр на Софіївці

У 90-их роках на Софіївці почали зводити корпус психоневрологічного диспансеру. Звели чотири поверхи, накрили будівлю шифером і роботи зупинились.

У 2006 році міська рада безоплатно передала довгобуд у власність територіальних громад Івано-Франківської області з метою перетворити його в обласний перинатальний центр.До 2009 року медзаклад мав запрацювати, і відповідно тоді б звільнилося приміщення міського полового будинку.

В 2007 році почались активні будівельні роботи, за рік зняли стару діряву покрівлю, звели п’ятий поверх, здійснили реконструкцію приміщень. А потім фінансування закінчилось і роботи зупинились, бо в ОДА вирішили, що новий обласний перинатальний буде на Пасічній, поруч з ОКЛ.

З часом довгобуд перетворився на пустку, зарослу кущами та захаращену будівельним сміттям. Закинуту будівлю облюбували сумнівні галасливі компанії. Повсюди тут валялися порожні пляшки, шприци, недопалки та різний непотріб, що дуже не подобалося мешканцям сусідніх будинків.

11 вересня 2015 року ОДА повернула місту недобудову на Софіївці і зараз будівля знаходиться на балансі Управління капітального будівництва Івано-Франківської міськради.

У січні 2016 року міська рада дала дозвіл управлінню капітального будівництва на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Софіївка, 39.

Вже у квітні депутати затвердили проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню капітального будівництва площею 0,8600 га, по вулиці Софіївка, 39, для реконструкції об’єкту незавершеного будівництва (перинатального центру) під будівництво багатоквартирного житлового будинку, з передачею її в постійне користування.

11 квітня 2017 року на позачерговій сесії Івано-Франківської міської ради депутати прийняли рішення оголосити конкурс по залученню інвестора до інвестиційного проекту щодо реконструкції об’єкту незавершеного будівництва на вул. Софіївка, 39 під житловий будинок. Влітку депутати все ж внесли зміни до оголошеного раніше конкурсу : формулювання «реконструкція об’єкту незавершеного будівництва на вул. Софіївка, 39 під житловий будинок» було замінено на «будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями поліклініки на базі об’єкту незавершеного будівництва по вулиці Софіївка, 39». Вже в серпні виконком затвердив результати конкурсута погодив умови інвестиційного договору.

Конкурсна комісія визначила переможцями конкурсу товариство з обмеженою відповідальністю «Франківський Дім ІФ», фізичну особу-підприємця Родзінського Любомира Івановича, фізичну особу-підприємця Тороус Андрія Миколайовича та фізичну особу-підприємця Боцвінок Світлану Михайлівну. Згідно договору вони виконують обов’язки «генпідрядника-інвестора». Змовниками робіт виступають виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та управління капітального будівництва.

Згідно документу, будівництво об’єкта інвестування здійснюватиметься у дві черги. Перша черга передбачає зведення поліклініки висотою у 5 поверхів з горищем. Орієнтовна загальна площа об’єкта –  3 746,1 м2. Поліклініка розрахована на 460 відвідувачів вдень.

Друга черга будівництва – це багатоквартирний житловий будинок. Поверховість – 5 поверхів та мансарда. Орієнтовна загальна площа квартир у житловому будинку – 5 317,32 м2.Проект передбачає будівництво 102 квартир, з них 12% буде безкоштовно передано учасникам АТО.

Також у погодженому виконкомом інвестиційному договорі вказана приблизна договірна ціна на виконання робіт приблизною – 57 849 343 грн. При цьому ціна є динамічною та може бути змінена шляхом її погодження між генпідрядником та замовником. Фінансування будівництва здійснюється за рахунок коштів «генпідряника-інвестора».

«Зараз проект на Софіївці перебуває на початковій стадії, готовність – 10%. Перебудовуючи занедбану будівлю психдиспансеру під житлові норми, підрядник має певні труднощі. Адже потрібно зробити повне перепланування приміщень, укріпити коробку, “підігнати” будинок під нові стандарти. Але попри все, переконаний, що це найкраще втілення, яке ми могли дати цій занедбаній споруді. Крім того, будівельники облаштують прибудинкову територію, встановлять дитячий майданчик, а місто візьме на себе ремонт під’їзних шляхів», – зазначив свого часуРуслан Марцінків.

Зараз на об’єкті ведуться активні будівельні роботи, тож є надія, що він перейде з категорії довгобудів у категорію якісного соціального об’єкта.

Це не єдині довгобуди Івано-Франківська. Мешканці міста не можуть дочекатись, коли врешті закінчиться ремонт у міському парку відпочинку імені Тараса Шевченка та навколо міського озера, коли доведуть до пуття вулиці Вовчинецьку, 24 серпня таЛесі Українки, коли облагородять сквер на Привокзальній, коли відновлять занедбаний дитячий садочок на Хоткевичачи “оживлять” франківські заводи. Проблемних об’єктів у місті чимало і варто про них говорити – можливо тоді влада зверне на них увагу і почне робити справді реальні кроки, щоб вони не перетворились на чергові пустки та привиди…

У статті використані матеріали Західний кур’єр, Побудовано, Курс, Бріз, WestNews, Слово і діло, ТРК РАІ, 24 канал, TV Karpaty, Канал 402