Нетримання сечі, або інконтиненція, – це патологічний стан, при якому відбувається мимовільне виділення сечі, яке людина не може повністю контролювати. Це не просто незручність, а медична проблема, яка може суттєво впливати на повсякденне життя, фізичний комфорт, соціальну активність і психологічний стан. Нетримання сечі може виникати у жінок різного віку, хоча ризик виникнення такого стану підвищується з віком. Чоловіки страждають переважно в старшому віці від ускладнень перебігу аденоми простати. У багатьох випадках причину можна встановити, а симптоми – значно зменшити або усунути за допомогою правильно підібраного лікування. Про те, як сучасна медицина допомагає пацієнткам із такою проблемою, про симптоматику і способи лікування читачам Правда.іф розповідає лікар-уролог медичного центру VISE clinic Олексій Себро.

Нетримання сечі може виникати з різних причин, а іноді воно є наслідком поєднання кількох факторів. Одним із важливих механізмів є ослаблення м’язів тазового дна, які беруть участь у підтримці органів малого таза та контролі сечовипускання.

До поширених факторів ризику належать вагітність і пологи, надлишкова маса тіла, вікові зміни, менопауза та гормональні зміни. Ризик також може бути пов’язаний із деякими захворюваннями, порушеннями роботи сечового міхура та прийомом певних лікарських препаратів.

«Відповідно до сучасної урологічної класифікації, основні клінічні типи нетримання сечі: стресове, ургентне та змішане. Стресове нетримання сечі виникає під час фізичного навантаження або підвищення внутрішньочеревного тиску. Типові ситуації – кашель, чхання, сміх, біг, заняття спортом або підйом важких предметів. У цьому випадку мимовільне виділення сечі відбувається без попереднього сильного позиву.

Ургентне, або імперативне, нетримання пов’язане з раптовим сильним позивом до сечовипускання, який складно або неможливо стримати. Людина може не встигнути дістатися туалету. Такий тип часто пов’язаний із синдромом гіперактивного сечового міхура, для якого характерні ургентність, часте сечовипускання та, у деяких випадках, нічні позиви.

Змішане нетримання сечі поєднує симптоми стресового та ургентного типів. При його лікуванні важливо визначити, який компонент є найбільш вираженим і найбільше впливає на якість життя», – пояснює Олексій Себро.

Правильне лікування неможливе без визначення типу та причини нетримання. Тому першим етапом є консультація лікаря, під час якої збирається анамнез та оцінюються характер, частота й обставини епізодів підтікання. Залежно від ситуації можуть проводитися аналіз сечі, фізикальне обстеження та визначення залишкового об’єму сечі після сечовипускання.

Ігнорування проблеми може поступово погіршувати якість життя. Людина починає обмежувати фізичну активність, подорожі, робочі або соціальні контакти, постійно планує маршрут із урахуванням доступності туалету.

Постійний контакт шкіри з сечею може спричиняти подразнення та дискомфорт. Часті нічні позиви порушують сон і призводять до втоми. Психологічні наслідки також можуть бути значними: сором, невпевненість у собі, тривожність, соціальна ізоляція та зниження якості життя.

«Тактика лікування залежить від типу нетримання, вираженості симптомів, супутніх захворювань та індивідуальних потреб пацієнтки. EAU підтримує принцип спільного прийняття рішення лікарем і пацієнтом, консервативні методи зазвичай розглядаються першими через їхню низьку інвазивність. Лікарські препарати переважно використовуються при ургентному нетриманні та гіперактивному сечовому міхурі. Якщо консервативні методи не забезпечують бажаного результату, лікар може запропонувати інші варіанти», – каже лікар.

Не варто відкладати звернення до лікаря. Нетримання сечі – це патологія, а не привід для сорому. Сучасна урологія має широкий спектр методів лікування – від зміни способу життя та тренування м’язів тазового дна до медикаментозної терапії та хірургічних процедур.

Детальніше за посиланням: https://vise.com.ua/intervyu/oleksij-sebro-netrymannya-sechi-cze-patologiya-a-ne-pryvid-dlya-soromu/