Майже чотири доби тяжко поранений під час ворожого обстрілу на Донеччині військовослужбовець 10 окремої гірсько-штурмової бригади Олександр Горбенко боровся за життя.
Утім, ні молитви, ні надзусилля медиків, які робили все, аби врятувати воїна з 80% опіків тіла, не дали результату: на світанку 19 липня серце 29-річного героя зупинилося. Про це повідомляють Галицькі Гроші з посиланням на Обозреватель.
Олександр Олександрович Горбенко народився 7 березня 1992 року в Кривому Розі. Був активним учасником Революції Гідності. Він долучився до Самооборони Кривого Рогу, входив до Степової Сотні Інгульської Паланки Війська Запорозького Низового. Разом із побратимами-козаками створював блокпости навколо міста для захисту від можливого вторгнення російських військ, брав участь в охороні залізничного вокзалу, патрулював вулиці.
Я, буває, думаю, що і моя провина є в тому, що Сашко загинув… Я ж йому вітчим. І може, якби в нього був інший вітчим – він би й не став таким активістом… Сашко був зі мною на Майдані. Скрізь. Він робив те ж, що робив і я. Син патріотом був. Він любив Україну – і з Майдану за неї стояв… А коли почалася війна – вирішив, що має бути там, на Донбасі. Це було його рішення, – згадує вітчим Олександра, ветеран батальйону “Кривбас” Василь Холод.
В Інгульській Паланці Олександр багато чому навчився – і чимало чого навчав сам. Наприклад, на той момент він займався тайським боксом, прийомів якого вчив побратимів. Як згадують ті, хто знав Олександра, він рвався в бій, тож відслуживши рік за мобілізацією в “Січеславі” та демобілізувавшись – тут-таки підписав контракт з ЗСУ. Свій вибір Горбенко зупинив на 8 полку спецпризначення. Підтягнутий та досвідчений, з хорошою фізичною формою та міцний духом, він цілком підпадав під строгі критерії відбору до цього підрозділу.
У 8 полку спецпризначення Олександр Горбенко відслужив три роки. У Хмельницькому, де базується цей підрозділ, він зустрів своє кохання й одружився. Там же в молодого подружжя народилася донечка. Згодом Олександр забрав дружину та дитину до рідного Кривого Рогу. На жаль, подружнє життя в пари не склалося. Однак про свою дитину Олександр не забував.
Після завершення контракту чоловік спробував повернутися до мирного життя. Влаштувався на місцевий металургійний комбінат “Арселор-Міттал”. Проте захворів на COVID-19. Хвороба перебігала досить тяжко і дала низку ускладнень. Після року, витраченого на відновлення здоров’я, повернутися на роботу на Олександр не зміг. Тож зрештою вирішив знову повертатися до армії.
“Він казав: мені тут тяжко бути. Тягне туди, до хлопців… Тому Сашко почав спілкуватися з побратимами, аби обрати підрозділ. Зрештою, за порадою товариша з “Січеслава”, зупинив вибір на 10 ОГШБр. Трохи більш як два місяці тому, наприкінці травня, він поїхав з 10-ю на Донбас: бригада якраз заходила на ротацію”, – розповідає Забояк.
Служив Олександр Горбенко старшим стрільцем у 8 ОГШБ 10 ОГШБр, яка під час цієї ротації зайшла на Горлівський напрямок. Там, неподалік від окупованої Горлівки, під невеличким селищем з гучною назвою Нью-Йорк воїн і отримав поранення, що стали для нього смертельними.
Весь цей час Олександр був у комі. А 19 липня серце воїна зупинилося. Додому – вже назавжди – Олександр Горбенко повернувся в ніч з 20 на 21 липня. Земляки зустріли його на під’їзді до міста, прихиливши коліно на знак пошани і скорботи.
