Війна змусила Олександра та Вікторію покинути власну домівку ще в перший день бомбардування Росією. Під окупацією залишилися їхні батьки, доля яких наразі невідома. Донька ж тривалий час залишалася в блокадному Маріуполі.
Деяких родичів сім’ї незаконно вивезли на територію країни-агресора, де вони перебувають до сьогодні. Про те, як розпочалася війна та що відбувалося в Маріуполі – подружжя розповіло ексклюзивно сайту 24 каналу.
Вікторія разом з чоловіком Олександром виїхали до Запоріжжя із села Східне, що неподалік окупованого Мелітополя. Однак, ще тривалий час у Маріуполі залишалася їхня родина, зокрема, діти.
Перший вихід був о 4:40 ранку. Такий вибух був сильний. Ми думали, що це як вісім років було все, що все затихне. Ми прокинулися, почали одягатися. Дивимось у вікна, а люди з валізами почали втікати. Ми з дружиною одягли спортивні костюми та вибігли,– пригадав Олександр.
За словами Вікторії, під окупацією досі залишаються її 70-річні батьки. Жінка не знає, що з ними, адже з 1 березня там немає зв’язку. Зв’язатися з рідними вдалося лише один раз через волонтерів.
З мамою з 1-го березня немає зв’язку. Карточок там немає, зв’язку також. Вийшли через волонтерів на неї, поговорили. Дуже розчарована вона. Я вже сьогодні плакала. Батькам вже по 70 років. У них хворі ноги, а ходити треба багато, щоб води набрати, щоб гуманітарну допомогу отримати. Хтось ходить по воду на море, а хтось – до річки. Це треба пів дня стояти на вулиці, щоб отримати щось,– розповіла вона.
Олександр зауважив, в Запоріжжі спокійніше, однак страх залишився досі. Він розповів, що спочатку не вірив, що насправді почалася війна. З власного дому їхали з думкою, що це буквально на дві години.
Вікторія зі слізьми розповідає про 25-річну доньку. Виїхати з Маріуполя їй вдалося лише 16 березня. До цього вона разом зі своїм хлопцем сиділи весь час у підвалі. Намагаючись покинути блокадне місто, російські солдати погрожували вивезти молодого чоловіка у Донецьк, якщо ті не заплатять гроші.
Забрали гроші й пропустили. Я коли побачила її, то не повірила, що це моя дитина. Вона весь час просиділа в підвалі. Квартира її зруйнована,– сказала вона.
Вікторія додала, що виїжджали вони довго та кілька діб спали у посадках. Невідомою залишилася доля брата Олександра. За словами чоловіка, у їхній будинок було пряме попадання. Від авіаудару завалило під’їзд, а люди дивом залишилися живими. Вибираючись з-під завалів, на собі витягували й 80-річну жінку. Вони вирішили бігти на свій страх та ризик.
Брат Олександра, закриваючи очі своєму малолітньому сину, ніс його на руках повз трупи вбитих росіянами мешканців Маріуполя. Однак, вибратися родині в Україну не вдалося. Дорогою їх зустріли чеченці й вивезли в Росію, десь під Ростов.
Додамо, що дії Росії, зокрема, “депортація” та “фільтраційні табори” – відгомін війни у Чечні, коли тисячі чеченців були жорстоко допитані в імпровізованих таборах, а багато людей зникли безвісти.
Уповноважена Верховної ради з прав людини Людмила Денісова повідомила, що за час вторгнення Росії понад один мільйон українських громадян було незаконно вивезено на територію РФ. З них понад 200 тисяч – це діти.