Попри війну, в Івано-Франківську продовжують працювати над новою стратегією розвитку міста. До розробки цього довгострокового плану долучена чи не вся громада.
Для кого і як буде змінюватися Івано-Франківськ, читайте в матеріалі ОПОРИ, створеному за результатами розмови з одним із розробників нової стратегії Івано-Франківська, експертом з довготермінових стратегій, засновником компанії з аналітичного консультування pro.mоva, членом наглядової ради платформи «Тепле Місто» Євгеном Глібовицьким.
3 грудня 2021 року в Івано-Франківську оголосили про початок розробки стратегії розвитку міста на наступні 8 років. Ініціатором процесу був міський голова. Втім, потребу розуміти, куди рухається місто, твкож висловлювали і бізнес, і громадянське суспільство.
“Місто у дуже цікавій точці розвитку, — наголошує Євген Глібовицький. — Франківськ виглядає цікаво з точки зору молодих людей. Місто з дуже живою культурою, з достатньо активним бізнес-середовищем, набагато суб’єктніше, ніж багато інших міст подібного розміру”.
Стандартизовані рішення в Івано-Франківську не розглядали. Стратегія, за словами Глібовицького, мусить бути унікальною й добре припасованою до конкретних міських умов.
Минулого року розпочалося дослідження, необхідне для розробки стратегії, однак роботу над документом довелося на деякий час відкласти через війну.
Як розповідає Євген Глібовицький, Івано-Франківськ має довгу історію стратегування. Перше покоління стратегій в Івано-Франківську створювали тоді, коли багато міст навіть не замислювалися про аналогічні документи. Стратегія кінця 1990-х — це про активізацію будівництва, стратегія середини “нульових” — пожвавлення бізнесу. Стратегія, яку розробив канадський проєкт “ПРОМІС”, добре зафіксувала стан справ у кожному секторі.
“Поле було набагато краще, ніж я очікував. Стартова позиція непогана. Тут важливо підготувати Івано-Франківськ до глобалізації, і врахувати культурні фактори. Це місто є осередком українськості в Україні, і дуже важливо, щоб воно не випало на маргінес і водночас було конкурентоспроможним у європейському і світовому контексті, мало свої ніші,” — додає співрозмовник.
На шляху Івано-Франківська до глобалізації є перепони: наприклад, потрібно відкрити аеропорт і знайти рішення для конкурентної освіти. Одна із проблем — Франківськ став донором талантів для інших міст. Щороку обласний центр втрачає багато випускників із хорошими результатами ЗНО. Аналогічно актуальним є утримання випускників університетів після того, як вони закінчують навчання, адже найкращі спеціалісти виїжджають. Їх варто зацікавлювати можливостями, які вони можуть тут реалізувати.
За словами співрозмовника, стратегічні напрямки, які були напрацьовані до повномасштабної війни змін зазнали дуже мало, натомість збільшилася кількість оперативних завдань, зокрема в тих, хто долучений до процесу стратегування. Наприклад, бізнес займається фандрайзингом та надає підтримку волонтерським мережам і військовим, а завдання міста — забезпечити населення теплом, водою, електрикою. Стратегічна частина роботи частково відійшла вбік, проте актуальності не втратила.
На думку Євгена Глібовицького, після закінчення війни зникне багато безпекових викликів, які дамокловим мечем нависають над містом.
“Буде легше! Ми видихнемо після того, як ми переможемо росіян. Але це не зніме загрози повністю. Ми повинні бути мілітаризованими, озброєними, готовими до захисту”, — наголошує Євген Глібовицький.
Оскільки центр економічної активності зсунувся зі сходу на захід, у місті з’явилися нові можливості. При цьому Франківськ потребуватиме менше ресурсів — основні кошти будуть спрямовані на відбудову Херсона, Харкова, Чернігова та інших населених пунктів, які постраждали від війни набагато більше.
Крім того, на стратегічний розвиток міста впливає і кандидатство України в ЄС, яке створює певну визначеність. Якщо раніше можна було розглядати європейські норми як такі, що, можливо, колись будуть стосуватися міста, то зараз зрозуміло, що їх потрібно буде впроваджувати вже завтра.
“Ми не всюди встигаємо. Наприклад, мало хто в Івано-Франківську розуміє, як працює Європейська ‘зелена угода’, а вона дуже серйозно впливає на те, як має розвиватись економіка, які будуть управлінські пріоритети місцевого самоврядування. Від міста будуть вимагати вуглецевої нейтральності, і це складне питання, яке зачіпає опалення, енергоефективність та інші важливі речі, соціально дражливі й політичні”, — додає пан Глібовицький.
Війна прискорила зміни і змусила принципово переглянути всі засади розвитку міста. Івано-Франківськ залишається важливим містом східної частини Центральної Європи, молодим містом, яке має багато амбіцій і перебуває в стані “стиснутої пружини”.
“Стратегія означає, що ми враховуємо більше складних речей, яких раніше не враховували. Ми інакше приймаємо рішення. Ми виходимо не тільки з короткої перспективи, а й думаючи про середню та довгу перспективу. Ми дивимось не лише в майбутнє, в далечінь, ми дивимося в ширину. Дивимося, наскільки конкретні рішення впливає на сусідні сфери. Іншими словами, стратегія — це зміна способу думання, зміна способу прийняття рішень, зміна взаємодії між собою різних суб’єктів. У підсумку це все буде відображено в документі. Втім, ми не стратегуємо чи мріємо в конкретний час чи якийсь конкретній точці, а робимо це постійно. Спочатку стратегія є проектом, але поступово вона перетворюється на процес і вже ніколи не зупиняється”, — підсумовує співрозмовник.
У розмові Євген Глібовицький називає Івано-Франківськ молодим містом, яке має багато амбіцій.
Відповіді на питання, яким це місто має бути як найближчим часом, так і в довгостроковій перспективі, має дати нова стратегія.
Довідково:
Проєкт “Промоція соціальної згуртованості у громадах та посилення демократичних цінностей” реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). Його мета на локальному рівні — допомогти місцевому самоврядуванню напрацювати якісні рішення для розв’язання конкретних проблем, які виникли під час та після війни, а також забезпечення належних умов для кожного мешканця громади. Проєкт спрямований на підвищення соціальної єдності, посилення впливу громадянського суспільства на місцевому рівні та залучення неурядового сектору до подолання наслідків війни. На цьому етапі проєкт реалізовується у трьох цільових громадах (Івано-Франківськ, Львів, Рівне).
