Командир роти 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Василь Стефурак на позивний Крут з Івано-Франківщини повернувся в Україну з полону 31 січня 2024 року. Він провів у російській неволі один рік три місяці та дванадцять днів.
Брат Василя — Степан Стефурак — загинув неподалік селища Піски у вересні 2014 року. Батько воїнів — племінник повстанця УПА — також військовослужбовець. Свій бойовий шлях Стефураки починали з Революції гідності в лавах “Правого сектору”.
Історію воїнів читайте у матеріалі Суспільного.
“Коли дізнався, що звільнили, — заплакав”
Батьки Василя Стефурака — Світлана й Степан — розповідають: про те, що їхній син повернувся з полону, дізналися від невістки Олени.
“Відразу сльози радості, що він реально повернувся, що він уже вдома, в Україні. Він сказав, що все нормально, живий, здоровий, цілий, не поламаний. Лише трішки схуд”, — розповідає матір бійця Світлана Стефурак.
Світлана Стефурак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
“Щастя було. Переживали, молилися, чекали на нього. Зателефонував, сказав, що це — він. Привітав мене, що я став батьком, бо він не знав ще цього. Коли Василя взяли в полон, я не плакав, а коли дізнався, що звільнили, — заплакав”, — розповідає брат бійця Євген.
Євген Стефурак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Рідні розповідають: Василь Стефурак підписав контракт зі Збройними силами України у 2013 році, після повернення з армії. Служив у Головному управлінні розвідки МОУ. Згодом брав участь в Революції гідності. Василь Стефурак товаришував з Героєм Небесної сотні Устимом Голоднюком, батько якого потім не раз привозив на фронт допомогу для його підрозділу.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
У лютому 2015 року Василь Стефурак отримав поранення під час виходу з Дебальцевого. Після лікування вступив до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, а по закінченні — повернувся на війну у званні старшого лейтенанта.
У полон Василь Стефурак потрапив у ніч з 19 на 20 жовтня 2022 року, розповідає батько.
“Василь став командиром роти. Мав бути наступ. Рота пішла вперед, зайняла позиції. Чомусь так сталося, що фланги відійшли, а він лишився сам з одним взводом. Вони там трималися чотири години. Їх не евакуювали, допомоги ніякої не було. Їх було там шестеро. Хлопці змушені були скласти зброю”, — розповідає батько військового Степан Стефурак.
Василь Стефурак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
“Це був стрес. Інакше не можна сказати. Мені старший син показав відео, як він дякував комусь, що зберегли життя. Не знаю, кому. Наступного дня Василь подзвонив і сказав, що у полоні”, — говорить мати бійця.
Спершу Василь Стефурак перебував у СІЗО в Севастополі, потім — у в’язниці у Волгоградській області, розповідає мати.
“Один раз подзвонили з Червоного Хреста, що Василь — у Севастополі, що з ним усе добре. І все. Більше не було нічого”, — говорить Світлана Стефурак.
Зараз звільнений з полону Василь Стефурак проходить реабілітацію.
Вирушив на фронт після загибелі сина
Батько Василя Стефурака теж воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Зараз він відновлюється після інсульту.
Батько Василя Стефурака Степан. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
На фронт чоловік вирушив 25 вересня 2015 року після загибелі сина. 19-річний учасник Революції гідності, доброволець “Правого сектору”, оборонець Донецького аеропорту Степан Стефурак на позивний 24 загинув у 2014 році на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу.
“Біля Донецького аеропорту, там — селище Піски. Вони постійно робили ротацію в тому аеропорту, доставляли боєприпаси, продукти. І під час однієї такої поїздки 22 вересня він загинув”, — каже тато полеглого воїна Степан Стефурак.
Степан Стефурак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Батьки бережуть нагороди загиблого сина, серед яких — орден “За мужність” III ступеня та “Народний Герой України”. Також зберігають його військовий одяг і прапори.
Нині ім’ям загиблого воїна Степана Стефурака названа вулиця в Топорівцях, на якій проживають його батьки.
Ім’ям загиблого воїна Степана Стефурака названа вулиця в Топорівцях. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Четвертий син Світлани й Степана Стефураків Іван — у Бельгії. Він організовує збори й допомагає підрозділам батька і брата.
