А чи не замало нам передають міжнародні партнери реактивних систем залпового вогню? У ЗМІ тільки й гуляє зазначена чисельність у чотири одиниці HIMARS, що ставить багатьох у дисонанс та безвихідь.
Далі – в ексклюзивному блозі для сайту 24 каналу.
“Близнюк” HIMARSа теж буде в Україні
Так, дійсно, багато хто звернув увагу саме на цю кількість оголошених до передачі Україні систем М142 HIMARS. Здавалося б, лише чотири одиниці – це жарт? Ні, не жарт. І треба розуміти, наскільки.
Насамперед у ЗМІ дуже часто згадують про славнозвісну реактивну систему залпового вогню М142 HIMARS, але набагато рідше про М270. Адже це фактично одна і та ж пускова, просто на різних шасі й із кількістю пакетів, що заряджаються.М270 – це реактивна система залпового вогню на гусеничному шасі М2 “Бредлі” з двома пусковими установками на шість комірок для реактивних боєприпасів кожна (сумарно 12 ракет) або на одну тактичну ракету (сумарно дві тактичні ракети). М142 HIMARS – це аналогічна реактивна система залпового вогню, але на колісному шасі тактичної вантажівки М1140 з однією пусковою установкою 6/1 відповідно.
І ось тут найцікавіше. Коли заговорили про передачу Україні цих реактивних систем залпового вогню, то й справді вказали всього чотири одиниці М142 HIMARS. Також згадали про передачу чотирьох реактивних систем залпового вогню М270 від Великобританії, чотирьох – від Німеччини, а в американській пресі в якості передачі згадується як М142, так і М270.
Як бачимо, нічого незрозуміло, крім того, що самих комплексів буде більше чотирьох, а скільки від кого і коли? Напевно, це недоречна інформація для відкритого доступу, тому жодної конкретики.
Окупанти відчують різницю
Але навіть якщо говорити про таку обмежену кількість реактивних систем залпового вогню, то що вони нам дадуть навіть у такій кількості?
Нагадаю, що ці системи високоточні, з відхиленням від цілі не більше 5 метрів та далекобійні – 70 кілометрів дальність ураження. В американській армії їх називають 70-кілометровою снайперською гвинтівкою.
Розглянемо конкретний приклад. На сьогоднішній день ЗСУ підійшли впритул до населеного пункту Козача Лопань, що біля самого російського кордону, й російські окупанти не мають наміру залишати цей населений пункт без бою. Для них це – останній рубіж перед повною втратою контролю на північ від Харкова.
З іншого боку, розміщення, наприклад, М270 у районі Харкова дозволило б завдавати високоточних ударів по об’єктах окупантів, їх позиціях та складах, щоб спростити передовим підрозділам ЗСУ завдання щодо звільнення цього населеного пункту.
Фактично батарея М270 з періодичною зміною позицій, щоб уникати вогню у відповідь і вогневим потенціалом залпу 48 реактивних боєприпасів, протягом доби вирішила б питання обороноздатності окупантів у Козачій Лопані.
Аналогічно з району Харкова ця батарея зможе відпрацьовувати цілі в районі Балаклії, Ізюма та інших тимчасово окупованих населених пунктів.
Це я розглянув лише один із варіантів застосування цих комплексів на ранньому етапі з максимальним буфером безпеки, в десятки кілометрів від лінії фронту.Тобто навіть у невеликій кількості ці системи зможуть досить ефективно впливати на певні напрямки. Не фронт загалом, саме напрямки. І ці батареї не будуть зайвими або на Харківському плацдармі, або Херсонському. Але чи це буде останнє постачання – ні.
Інтригу збережуть до перемоги
Ми чудово повинні розуміти, що та частка інформації, яка до нас надходить і яку ми маємо можливість відкрито обговорювати, не відповідає її реальній повноті.
На моє скромне переконання, для чинення цілодобового тиску на всіх плацдармах бойових дій у цілодобовому режимі нам потрібно не менше 80 реактивних систем залпового вогню М270. Саме М270. Можна й більше.
Чи це розуміють міжнародні партнери України? Впевнений, що розуміють. А ось які будуть із цього приводу ухвалені реальні рішення, в реальному інформаційному потоці ми дізнаємось теж не скоро.
У будь-якому випадку 12 – 16 пускових установок на перший час – за початком діло стане. Біда тим підрозділам окупантів, по яких вони застосовуватимуться.
