Сьогодні відзначають Всесвітній день хворого. Як знайти свого сімейного лікаря, як часто потрібно проходити профілактичні медичні огляди, та чи багато франківців приходять в поліклініки не лікуватися, а просто через брак спілкування, читачам Правда.іф розповідає директор Центру первинної медичної допомоги Ольга Савчук.
– Ольго Василівно, сьогоднішній день у календарі є Днем хворого. За Вашими спостереженнями, чи франківці почали більш чи менш відповідально ставитися до свого здоров’я?
– Ми ніколи не визначаємо мешканців міста, як хворих, використовуємо інші терміни. Є –пацієнти, а є – відвідувачі медичних закладів. Людина, яка приходить на профілактичний медичний огляд є відвідувачем, людина, якій ми ставимо будь-який діагноз – це пацієнт.
Щодо ставлення до свого здоров’я, то можна відмітити кілька категорій населення, які є незмінними, змінюється тільки кількісна їх характеристика.
Перша категорія – люди, яким байдуже до свого здоров’я і вони як не ходили, так і не планують ходити до лікарів. А також є люди, які надмірно відвідують медичні заклади.
– Що Ви маєте на увазі, коли кажете про надмірність?
– Якщо проаналізувати і опитати анамнез даних пацієнтів, то в більшості випадків – це люди, малозайняті впродовж робочого дня: люди, які не працюють, або які уже вийшли на заслужений відпочинок. Найбільше вони сфокусовують увагу на власному здоров’ї.
Так, є пацієнти, які не піддаються стандартному лікуванню, яким справді потрібні часті візити до лікаря, щоб підібрати препарати, відкоригувати їхній прийом. Але таких пацієнтів – не більше 5%.
Інші 95% – люди, яким просто ні з ким поговорити. А найзручніші для них місця, де можна поспілкуватися з кимсь – заклади Департаменту соціальної політики (ті ж ЦНАПИ, чи пенсійні фонди) і поліклініки. Це два хороші соціуми, куди можна прийти, довідатися новини, висловити свою думку, знайти опонента, посперечатися з ним і з великим задоволенням через кілька годин прийти додому і сісти дивитися улюблений серіал, аби наступного дня знову піти або в поліклініку, або в іншу установу.
Це, звісно, сумно. А для лікарів така категорія відвідувачів є складною, адже лікар має 15 хв. часу для огляду пацієнта, для того, аби переключитися з людини на людину, з хвороби на хворобу. А якщо людина звертається до лікаря по 3-4 рази на тиждень тільки, аби поговорити – це виснажує. І затримує тих пацієнтів, які дійсно потребують медичного огляду.
– Чи зростає кількість людей, які відповідально і свідомо ставляться до свого здоров’я?
– Так, кількість таких людей зростає. Ми уже підбивали статистику за 2019 рік. Власне, принцип проходження профілактичних оглядів змінено. Ми не ведемося на жодні інсинуації, лікарям суворо заборонено просто підписувати листки огляду, зі слів пацієнта. У першому півріччі 2019 року це сприймалося надзвичайно важко. Але була категорія людей, які попри скандали і суперечки все ж пройшли обстеження, і у яких виявили ті чи інші захворювання на початкових стадіях. Ці хвороби здебільшого швидко і безболісно пролікувалися. Інформація про це досить швидко, методом так званого «циганського радіо» поширилася і ми дійшли до того моменту, коли через рік ці люди та їхні знайомі уже приходять до поліклініки, у них немає ніяких скарг на здоров’я, але вони кажуть, що хочуть пройти повний медичний огляд.
Тобто у людей зникає агресія, коли їй відмовляють підписати папірець, а пропонують все ж пройти огляд.
Звісно, є високий відсоток людей, які все ж відмовляються проходити будь-які обстеження, але тут нічого не вдієш. На жаль, такі люди звернуться по допомогу тоді, коли їм буде вже зовсім погано.
– Простими словами: що потрібно зробити, аби допомогти своєму здоров’ю?
– Насамперед, треба знайти хорошого лікаря першого контакту, якому людина довірятиме. От і все. Тобто по відгуках чи по рекомендаціях треба знайти чи терапевта, чи сімейного лікаря, з яким потрібно укласти декларацію. Якщо декларація підписана, але за якийсь час ви розумієте, що лікар вам не підходить – шукаєте іншого, підписуєте з ним декларацію, тоді попередня просто анульовується. Все відбувається централізовано і онлайн.
В 2019 році у нас масово відбувалося перетасування декларацій. На жаль, у нас працює певна кількість лікарів, які пропрацювали по 25 років, а у них лише по 100 декларацій, тобто пацієнти до них не йдуть. А реформа побудована на тому, що має бути якість надання медичних послуг. Не може тривати ситуація, коли людина приходить на роботу, майже нічого не робить, а отримує зарплату, надбавки за стаж, за категорією, за вислугу років, тощо. А інший молодий спеціаліст, без доступу до таких надбавок, який працює, повністю викладаючись, отримує в 2,5 рази меншу зарплату. Це несправедливо, і реформа дає нам важелі впливу на таких людей.
– Як часто людині потрібно приходити до сімейного лікаря?
– Усе абсолютно індивідуально. Лікар має опитати вас, зібрати анамнез, завести медкарту, врахувати попередні обстеження, призначити додаткові, якщо це необхідно. Тоді й порекомендує, чи вам приходити раз в рік, чи, скажімо, раз в місяць.
Розмовляла Любов Загоровська
чисту правду баба написала, все так і є.Зробили би посаду психотерапевта в поліклініках для пенсіонерів і бабів, щоб не за…обували лікарів.Зайде в кабінет і тра-та-та та й півгодини тра-та-та з лікарем про життє вже й забула за чим прийшла, а черга на 3 години.
Не бреши, тепер все за записом, моя мама і 20 лишніх хвилин не чекає у поліклініці.