Олімпійська чемпіонка Джима йде з біатлону. Чому на збірну України чекають важкі часи

Гучна заява

Про те, що Юлія Джима може завершити кар’єру стало відомо ще у лютому, коли у Пхьонхчані у розпалі були Олімпійські ігри. Збірна України провалювала головний старт чотириріччя, на адресу команди лунала нищівна критика і на цьому тлі президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак заявив, що Джима деморалізована та може піти з біатлону.

Тоді здавалося, що це емоції, викликані олімпійською невдачею і після Ігор їх вдасться приборкати. Зрештою, Джимі лише 27 років. Це вік, коли більшість біатлоністок лише виходять на пік своїх можливостей. Час, коли приходять головні перемоги.

Але сподівання вболівальників виявилися марними. 19 березня, після повернення до Києва з останнього для збірної України етапу Кубка світу у норвезькому Холменколлені, Юлія Джима підтвердила найгірші очікування та заявила, що завершує кар’єру.

“Я думаю, що швидше за все, це був останній для мене сезон. Я просто зрозуміла, що вже цей рівень переросла і треба йти далі”, – сказала Джима.

Найскладніший сезон

Без сумніву, нинішній сезон виявився найскладнішим у кар’єрі Юлії Джими. Надто вже великими були сподівання на неї і цей психологічний вантаж потрібно було витримати.

Біатлоністка сама високо підняла планку у попередньому сезоні, коли перетворилася на лідера збірної України. Олена Підгрушна щойно повернулася у спорт після перерви, Валя Семеренко більше лікувалася, ніж виступала, Віта Семеренко лише готувалася відновити кар’єру, яку перервала після Олімпіади-2014.

Першим номером національної команди стала Джима. Вона не здобула жодної особистої кубкової нагороди за той сезон, але виступала надзвичайно стабільно, постійно опинялася десь поруч із п’єдесталом. Це дозволило піднятися у загальному заліку Кубка світу на восьме місце. А потрапляння до топ-10 за підсумками сезону, це неабияке досягнення, подекуди вагоміше окремих нагород. Це свідчення найвищого класу спортсменки.

Власне цей клас Юлія Джима почала доводити починаючи з першого етапу олімпійського сезону. Нарешті прийшли й особисті медалі. У грудні минулого року у шведському Естерсунді українка завоювала одразу дві бронзові нагороди – у спринті 7,5 км та індивідуальній гонці на 15 км. Незабаром у австрійському Хохфільцені Джима у складі естафетної команди виборола срібло. Збірна України їхала на Олімпіаду у статусі одного з фаворитів.

Олімпійські негаразди

Та на Іграх у Пхьончхані одразу почали відбуватися незрозумілі речі. Вболівальники були шоковані відсутністю Юлії Джими у заявці на стартову олімпійську спринтерську гонку. Це означало що лідер збірної автоматично пропустить й пасьют.

Тренер жіночої збірної України Урош Велепець тоді пояснив, що Джимі дали змогу сконцентруватися на дистанції 15 км, де у неї нібито більше шансів на успіх. Все це виглядало дивно, адже Олімпіада зовсім не ті змагання, де варто експериментувати та пропускати старти.

Найголовніше ж, що тренери продемонстрували вражаючу необізнаність з регламентом, за яким біатлоністки потрапляють до гонки з масовим стартом, де змагаються лише 30 найсильніших. З’ясувалося, що 16 позиція у загальному заліку Кубка світу, яку на той час займала Юлія Джима, не дозволяє їй потрапити у мас-старт.

Лише після цього Володимир Бринзак виступив із новою версією подій – Джима перед Олімпіадою перехворіла і не змогла перед спринтом набрати належну форму. Дива у Пхьончхані не сталося й у естафеті, яку олімпійські чемпіонки Сочі завершили лише 11-ми. Усі чекали на медалі, але найвищим особистим показником Джими у Південній Кореї, виявилося 20 місце у гонці на 15 км.

Друге дихання

Своїх справжніх можливостей українка так і не продемонструвала. Це стало зрозуміло, коли на першому ж після Олімпіади етапі Кубка світу у фінському Контіолахті Джима фінішувала четвертою у спринті. Більш, ніж переконливо, наша біатлоністка виглядала й минулого тижня у Холменколлені. У Норвегії вона завоювала у спринті третю особисту бронзу у сезоні, а у гонці переслідування фінішувала п’ятою.

Сама Юлія Джима запевнила, що й на післяолімпійських етапах не була у оптимальній формі.

“Після хвороби важко за тиждень набрати форму, це взагалі нереально. Я бігала на такому ж рівні, як і на початку сезону. Звичайно, мені шкода, що в цьому році вийти на пік форми у мене не вдалося. Я так і не відчула цієї легкості. Але на це була причина – хвороба, яка надовго затяглася. Вона взагалі несподівано прийшла, та й не вчасно. Найголовніший старт сезону для мене був провальним, тому що на той час я не змогла знайти потрібні кондиції”, – пояснила Джима.

Може видатися дивним, але саме сезон, який українка вважає невдалим, виявився для неї найбільш медальним – одразу три особисті нагороди Джима ніколи раніше не завойовувала впродовж одного розіграшу Кубка світу.

Нерозкритий потенціал

Потенціал лідера збірної України залишився нереалізованим. Джима може завершити кар’єру так і не здобувши жодної олімпійської медалі, чи нагороди чемпіонату світу у індивідуальному заліку.

Так сталося, що головні досягнення цієї біатлоністки пов’язані саме з естафетою. У цій дисципліні вона здобула свою головну перемогу – золото на Олімпіаді-2014 у Сочі. Двічі у 2013 та 2017 роках, вигравала срібло чемпіонату світу та має три кубкових золота.

Юлія Джима була єдиною біатлоністкою із золотої олімпійської команди, яка не випадала зі складу впродовж усіх чотирьох років перед Пхьончханом. Її втрата означатиме й втрату боєздатності нашої збірної загалом. Особливо, зважаючи на туманні перспективи сестер Валі та Віти Семеренко, а також Олени Підгрушної.

Перша заявила, що з вірогідністю 99% нинішній сезон для неї останній. Друга – поки не визначилася, чи продовжувати кар’єру. Підгрушна хоче залишитися, але на заваді може стати позиція керівництва федерації.

Принаймні, Володимир Бринзак чітко заявив, про бажання будувати нову команду із прицілом на зимову Олімпіаду-2022 у Пекіні.

“Я вже сказав Олені та Валі, що їм варто перейти на індивідуальну підготовку, а не тренуватися в складі національної команди. Будемо відверті – я не вірю, що вони працюватимуть на повну силу чотири роки до наступної Олімпіади”, – сказав Бринзак.

Великі зміни

На збірну України чекають великі зміни. Після олімпійського провалу мало шансів утриматися на посту тренера у словенця Уроша Велепця, тож влітку українки почнуть працювати під керівництвом нового фахівця.

Потенційними лідерами оновленої збірної мають стати Анастасія Меркушина та Ірина Варвинець, які минулого року вже вигравали срібло чемпіонату світу у естафеті. Проблема в тому, що них, спортсменок, які вже завтра готові показувати високі результати не видно.

Натуралізованим росіянкам Ользі Абрамовій та Марії Панфіловій вже по 30 і на топ-рівні вони не були навіть у свої кращі роки. Яна Бондар та Юлія Журавок отримували замало досвіду на етапах Кубка світу і кидати виклик світовим лідерам не готові. А талановита білоруска з українським паспортом Дар’я Блашко ще рік не зможе виступати за нашу збірну через карантин, пов’язаний зі зміною громадянства.

Через це – вболівальникам доведеться на певний час забути про медалі та перемоги. Зачекати, поки зміцніє та звикне вигравати без таких постатей, як Юлія Джима, нове покоління українських біатлоністок.