Фіналістка вокального шоу “Голос країни-12” Марта Любчик розповіла трагічну історію своєї родини. Її дідусь був героєм УПА.
онучка героя УПА розповіла шокуючу правду про свою сім’ю
Він не любив розповідати про це, оскільки хотів уберегти онуків від шокуючих подробиць, пише Правда.іф з посиланням на УНІАН.
“У мене вже нема ні бабусь, ні дідусів – всі вже померли. Але в голові залишилися спогади, які я намагаюся нести через усе життя. Всі вони пройшли важкі випробування за своє життя. Пам’ятаю, що дід Роман не хотів розказувати багатьох деталей, хотів нас вберегти від надто шокуючих речей. Але одного разу мій тато (син діда Романа) сказав: “Розказуйте все, нехай знають всю правду, хто ж як не ви розкажете”, – згадала Марта.
Дівчина розповіла, що її дідусь брав участь у Воркутинському повстанні. Його повинні були розстріляти, але йому дивом вдалося врятуватися.
“Бо був трохи нижчий на зріст. Коли їх з побратимами поставили на розстріл, куля пролетіла над головою. Вони міцно трималися попід руки, тож побратими, які падали на землю, потягнули його за собою. Ця історія мені особливо запам’яталася”, – додала виконавиця.
Також вона розповіла, що її дідусь і бабуся познайомилися в Сибірі під час виселення сімей. Дідусь був зв’язковим, за що і отримав від “совка” вирок – 25 років ув’язнення у Воркуті.
“Старші сестри моєї бабці теж були зв’язковими, і отримали такий самий вирок. В той час радянський режим нещадно депортував сім’ї політв’язнів, і навіть маленьких дітей (молодшому брату бабусі було десь 8 років, а мама була багатодітною вдовою). Цих нелюдів нічого не зупиняло. Вони, як могли знущалися з українців. Я тоді слухала ці спогади, і мені мороз по шкірі йшов, я не усвідомлювала, як таке могло бути”, – розповіла Марта Любчик.
Учасниця “Голосу країни”, передаючи спогади свого діда, розповіла, що люди місяць їхали у спільному вагоні. З їжі їм давали тільки оселедець, після якого дуже хотілося пити, але води не було.
“Люди відкручували болти, на які намерзав лід, щоб хоч трохи втамувати спрагу. Ця біда спіткала сім’ї бабусі і дідуся. Вони були односельчанами. Близько 10 років дід відсидів у в’язниці, а після смерті Сталіна отримав амністію, і одразу поїхав у Омську область, до своєї сім’ї. Там була і моя бабуся Теодозія, яка за тих 10 років, поки дід сидів, виросла і з малої дівчинки стала дорослою красунею. Там він і закохався в неї”, – додала Марта.
Після цього вони одружилися. Бабуся Марти приїхала в Україну, щоб народити саме там.
“Їм довелося дуже важко. Тодішній режим відібрав всі землі, які у них раніше були. Дід не мав права повертатися в Україну. Після першого приїзду в Україну його переслідувало КДБ, довелося повернутися в Омськ, де працював на шахті. Він з сім’єю та двома дітьми жив в тісному бараку. Але їх з бабусею не покидала мрія повернутися в Україну, а як ми знаємо, мрії рано чи пізно здійснюються. Моїм бабусі і дідусю вдалося повернутися зі своїми дітьми в Україну, де цеглинка за цеглинкою вони побудували собі хату. Я й досі в ту хату приїжджаю, це моя найдорожча батьківщина. Я знаю яких зусиль і якого довгого шляху коштувало їм жити в своїй омріяній Україні”, – резюмувала Марта Любчик.
