Президент Володимир Зеленський намагається позбавити Ігоря Коломойського золотої акції впливу на процеси в парламенті. Після того, як Рада проголосувала закон про “Приватбанк” у першому читанні, олігарх за допомогою своїх посіпак спробував втопити ініціативу в спамі поправок. Їх була подана рекордна кількість – понад 16 тисяч.
У підсумку, станом на середину квітня Коломойський успішно переніс дискусію з закону щодо “Приватбанку” на закон про боротьбі зі спамом. І тут Банковій довелося переключити увагу на пошук голосів для антиспамівських поправок до регламенту Ради.
Втім, ця ситуативна задача була вирішена 16 квітня – парламент ухвалив закон про боротьбу зі спам-поправками. Тепер, якщо в закон подано понад 500 поправок, діє спецпроцедура.
► Комітет враховує адекватні поправки в тілі закону.
► Автори неврахованих тисяч поправок мають право наполягати на голосування в залі Ради, але з’являються ліміти: тільки на 5 поправках може наполягати фракція і тільки на 1 поправці – позафракційний депутат.
Дивіться повний випуск відеоблогу “Чесна політика” Сергія Лещенка:
Тож спам з поправок позбавлений сенсу. Адже для блокування Ради на тижні та місяці кожен з авторів повинен наполягати на окремому голосуванні своїх тисяч поправок. 16 тисяч доповнень, які були внесені міньйонами Коломойського, згорають. Закон можна ухвалити протягом двох-трьох годин.
Депутати, які внесли найбільше правок до “антиколомойського” законопроєкту:
• Антон Поляков (позафракційний, раніше вигнали зі “Слуги народу”) – 6 тисяч 33 правки;
• Віктор Бондар (група “За майбутнє”) – 1 тисяча 911 правок;
• Дмитро Чорний (“Слуга народу”) – 1 тисяча 781 правка;
• Ольга Василевська-Смаглюк (“Слуга народу”) – 1 тисяча 689 правок;
• Олег Дунда (“Слуга народу”) – 1 тисяча 656 правок;
• Сергій Демченко (“Слуга народу”) – 1 тисяча 463 правки;
• Олександр Дубінський (“Слуга народу”) – 1 тисяча 199 правок.
За поправку щодо протидії спаму проголосували 242 голосами. З них тільки 202 були “слугами народу”, що показало вкотре здатність Коломойського впливати на 40 депутатів і руйнувати монобільшість. Решта голосів дала група “Довіра” і 15 голосів пожертвувала ОПЗЖ.
Серед тих, хто проголосував – представники групи Фірташа-Льовочкіна (депутати Скорик, Пузанов, Павленко).
Щоб уникнути залежності від Коломойського, у своїй політичній діяльності Зеленський перейшов до пошуку ситуативних союзників. В різних голосуваннях йому допомагає партія Порошенко “Європейська солідарність”, “Голос” Вакарчука і проросійська ОПЗЖ.
Це означає кінець монобільшості. Принаймні, в тих законах, де інтереси країни суперечать інтересам Коломойського.
Що передбачає законопроєкт про банки?Передовсім законопроєкт передбачає, що розпочаті процеси виведення з ринку неплатоспроможних банків не може бути зупинене судовими рішеннями. Законопроєкт також називають “антиколомойським” через те, що він фактично спрямований на неможливість повернути Коломойському націоналізований “Приватбанк”.
Наразі ВРУ ухвалила “антиколомойський” законопроєкт у першому читанні.
Зеленський успадковує політичну модель Кучми
З іншого боку, збір голосів під кожне критичне голосування вже був в українській історії – це епоха Леоніда Кучми. Одні вважають її початком зародження олігархії, інші – відродження економіки.
Щоб приймати рішення, Кучма домовлявся з усіма, зокрема з тодішньою полум’яною опозиціонеркою Юлією Тимошенко, яка підтримала Кучму на президентських виборах 1999 року.
І з іншими ідейними опозиціонерами – комуністами Петра Симоненка, які тихо підголосовували в обмін на “хотєлкі”. І перша велика олігархічна партія СДПУ (о) на чолі з Медведчуком і Суркісом також давала голоси.
Володимир Зеленський та Леонід Кучма | Фото AFP
Кучма позиціонував себе над сутичкою і намагався балансувати групи впливу. При ньому у владі встигли побувати і націонал-патріоти, і рухівці, і Ющенко з Тимошенко, і донецькі з дніпропетровськими.
Сам Зеленський, коли став президентом, делегував Кучму очолити Тристоронню контактну групу із врегулювання на Донбасі. Але, схоже, багато в чому він успадковує і його політичну модель.
Про співпрацю Тимошенко та Коломойського
На іншому політичному полюсі явно видно союз Юлії Тимошенко та Ігоря Коломойського. Напередодні виборів президента 2019 року Тимошенко і Коломойський були помічені в одних і тих же готелях за кордоном. Наприклад, їх фіксували разом у Варшаві.
Це породжувало тільки чутки про їх негласний союз. Тепер все очевидно: у них спільний порядок денний – валити не тільки ринок землі, але і закон по “Приватбанку”.
Виступаючи у Раді, Тимошенко назвала закон про банки проявом “бананової республіки”. Чергова маніпуляція, адже саме за прем’єрства Тимошенко були перенесені з Києва в Лондон всі судові суперечки між Україною як мажоритарним акціонером компанії “Укрнафта” і компаніями Коломойського.
Юлія Тимошенко у Верховній Раді / Фото DT.UA
Злагоджена робота Тимошенко і Коломойського була помітна, коли на правовому комітеті її депутати (Соболєв, Власенко) і його депутати (Фріс, Демченко) вносили до порядку денного визнання закону про Приватбанк “антиконституційним. Домогтися успіху не вдалося, але зв’язок засвітили.
У сесійний четвер Тимошенко брала спільну перерву в засіданні Ради з групою Коломойського “За майбутнє”, намагаючись зірвати голосування за поправки в регламент. Зробити це не вдалося, соратники Тимошенко перейшли із залу на балкон парламенту, щоб фіксувати кнопкодавство, намагаючись зупинити ухвалення закону. І теж безуспішно.
Щоб зупинити сценарій боротьби зі спамом, Тимошенко і Коломойський кинули в атаку своїх вірних депутатів. Люди Коломойського почали розхитувати ситуацію всередині “Слуги народу”.
Їх меседж полягав у тому, що ухваленням антиспамівських поправок до регламенту нібито відбудеться “руйнування парламентаризму”.
Аналогічні месиджі просувала і Тимошенко: “Ми зараз розглядаємо питання про те, залишається парламентаризм у цій країні чи ми його остаточно знищуємо”, – виступав з трибуни уповноважений від її фракції Іван Крулько.
Нардеп від фракції “Батьківщина” Іван Крулько
Насправді, це неправда, і я можу стверджувати це, виходячи зі свого досвіду роботи депутатом. Наполягати в залі Ради на своїх поправках, які невраховані комітетом, для депутата завжди було позбавлено сенсу.
За них ніколи не буває голосів. Ну, можливо, 5 – 10 депутатів натисне кнопки, але автор поправки мав право виступати по кожній з них. Це все чистий піар і спроба загальмувати ухвалення закону.
Тимошенко, Коломойський та Медведчук занурюють України в пучину фейків, маніпуляцій і полювання на відьом, тиражуючи фобії і атакуючи будь-кого в оточенні Зеленського, хто виступає за ліберальний вибір або європейську інтеграцію.
Україна може служити лабораторією для вивчення того, як віруси корупції проникають в політику. Ситуація з законом щодо “Приватбанку” стала наочним свідченням того, як олігархічні групи використовують весь арсенал засобів для збереження своїх корупційних інтересів.
При цьому, сповідуючи принципи боїв без правил, олігархи вимагають від держави суворого дотримання закону і за будь-яких спроб зазіхання на їхню зону інтересів починають волати про наругу над Конституцією.
І залучають для охорони своїх інтересів лояльні телеканали, захисників з депутатськими мандатами і платних лобістів. Як це сталося з “Приватбанком”. Але жоден олігарх не має права кидати виклик державі та тримати її громадян заручником своїх інтересів.
Тому вже найближчими тижнями закон про “Приватбанк” має бути ухвалений, а Ігор Коломойський повинен стати не просто токсичним серед політиків, а перейти в статус фігуранта кримінальних розслідувань. Це – єдиний спосіб побудувати цивілізовану державу в Україні.
