Коли Ігор Палиця сказав, що він балотується у прем’єр-міністри, він не надто жартував. Після місцевих виборів в його групі “За майбутнє” може опинитися 70 депутатів, а ось монобільшості “Слуг” не стане. Такий сценарій називають вигідним для Зеленського, але є нюанси.
Минулого тижня Верховна Рада достроково згорнула свою роботу і наступного разу збереться аж 20 жовтня. Офіційна причина — спалах коронавірусу серед депутатів. На той момент стало відомо про хворобу Петра Порошенка, Яни Зінкевич, Ігоря Палиці, Нестора Шуфрича, Олександра Корнієнка, Кіри Рудик та Жана Беленюка. Також до 10 осіб захворіло в апараті.
Втім, якби не хвороба, роботу Ради теж довелось би переносити. Проблема в тому, що в монобільшості не було достатньо голосів для ухвалення законів.
Сил вистачило хіба що зібрати брюссельський клунок для Володимира Зеленського (закон про водний транспорт, донорство крові та електронні комунікації), щоб він міг спокійно їхати на саміт Україна-ЄС.
Частина депутатів, надто мажоритарників, зосередилась на роботі в округах перед місцевими виборами, і на роботу до Києва не приїхали. Але є й інша причина. Офісу президента і керівництву фракції все складніше контролювати різношерсту велику фракцію, в яку зібрані представники різних ідеологій та бізнес-інтересів.
Більш-менш монолітно “Слуга народу” голосувала до лютого 2020. За винятком відверто лобістських історій з майданчиками Яценка та спроб пролобіювати одну з груп у гральному бізнесі чи сміттєвому бізнесі, а також невдалої спроби підіграти Рінату Ахметову з ринком електроенергії.
Після звільнення Андрія Богдана, відставки Гончарука та новини, що треба ухвалювати антиколомойський закон, у фракції більшості все частіше виникала проблема зібрати 226 голосів. В залежності від інтересів “слугам” допомагали “Довіра”, “За майбутнє”, ОПЗЖ, “Батьківщина” , а іноді навіть “Голос” та “Європейська солідарність”.
Мінські домовленості Андрія Єрмака, де він спробував суб’єктивізувати ватажків самопроголошених республік ОРДЛО спровокували перший публічний конфлікт у фракції. Про свою незгоду заявили десь 50 депутатів президентської фракції. Це була перша історія, коли конфлікт виплив назагал, на Банковій на це образились і навіть переглянули правила спілкування з депутатами та допуск до святая святих.
Але і спротив депутатських груп ставав все частішим – це проявилося і в неголосуванні за віцепрем’єра Саакашвілі, і непризначенні Шкарлета міністром, і навіть непідтримці урядової програми. Після останнього Давид Арахамія навіть пригрозив лишити фракцію на Олександра Скічка.
Коронавірусний локдаун та літні канікули дещо приглушили медійні сплески середфракційних конфліктів. Але й вони не завадили “Слугам” сперечатись в онлайні.
З наближенням місцевих виборів конфлікти стали проявлятися все сильніше. Надто між групами Іллі Павлюка та Ігоря Коломойського. Спочатку вони зчепились за митниці, потім за виборчі списки в Київській області.
А минулої середи група Павлюка не дозволила запустити процес погашення боргів Коломойського по Укрнафті користуючись з грошей українців.
28 вересня нардеп Олександр Качура (який свого часу реєстрував партію “Слуга народу”) заявив на брифінгу після засідання фракції, що система управління фракцією потребує перезавантаження.
“Я вважаю, що потрібно боротися не з наслідками цих проблем (конфліктами депутатів), а з причинами. Тому що потрібно ходити не до депутатської групи “Довіра” по підтримку й голоси, а потрібно ходити до своїх депутатів й у них отримувати довіру. Про це потрібно говорити, тому що та управлінська форма, яка є на сьогодні в нашій фракції – вона вже не працює. Якщо так далі піде – це означає, що у нас фракція просто не голосуватиме за необхідні рішення й не ухвалюватиме необхідних законопроєктів”, – сказав Качура.
Багато хто сприйняв це як наїзд на Давида Арахамію, а деякі телеграми навіть написали про Качуру як про нового голову фракції.
Втім сам депутат в коментарі Буквам сказав, що поки готовий очолити хіба що групу у фракції.
Після слів Качури з Банкової й правда спустили команду про переформатування груп, але воно не вдалося.
“Головне було розподілити бородатих (так поза очі називають групу Коломойського) по різних групах, але ніхто не хоче мати собі цю проблему. Зрештою це переставляння ліжок завершилось тим, що в групі Тищенка лишилося чи не троє депутатів. Після цього переділ затих”, – розповів Буквам один зі “Слуг”
«Зважаючи, що Тищенко ніколи не знає, за що голосують в Раді – це логічно», – додав ще один зі «слуг».
В принципі перерозподіл і закріплення депутатів в якихсь групах навряд чи може захистити їх від стороннього впливу. Окрім живого спілкування і бродіння Дубінського залом, це також десятки чатів – від офіційного чату фракції, через який Арахамія всіх організовує на голосування, до групи мажоритарників Одещини, в якій голова області просить дати голосів за зміни до бюджету.
Інструкції від Дубінського окремим “слугам” розсилає навіть не він, а його умовний кур’єр з депутатів. І від того, що депутатів буде організовувати якийсь ноунейм, як і вони, мало що зміниться. Депутат завжди може сказати, що захворів чи щось переплутав.
“Треба розуміти, що через рік роботи в Раді депутати дуже змінюються. Це спершу вони озираються налякано на всі боки, а потім все активніше починають цікавитись питанням, де тут заробляють гроші. Я пам’ятаю, як через рік у фракції БПП раптом почали прокльовуватись голоси: “А що мені буде за це голосування і де мої бонуси”. Думаю, “слуг” чекає те саме”, – розповів депутат восьмого скликання.
Власне його слова знаходять своє підтвердження в історії Олександра Юрченка про “плюшки” за поправки до сміттєвого закону.
На це бажання “слуг” заробити та мати якесь майбутнє після краху Зеленського розраховують і інші сили.
Саме звідси ростуть ноги в чуток про те, що група “За майбутнє” переманила на свій бік кілька десятків депутатів і після завершення місцевих виборів може збільшитися до 70 осіб. І ось вже після цього чинна влада змушена буде піти на коаліцію з “За майбутнє”.
“Це необхідно Зеленському, щоб перекласти з себе хоч частину відповідальності за те, що відбувається в країні. Розганяти парламент і йти на перевибори йому невигідно, а ось розділити відповідальність його можуть вмовити”, – каже один депутатів опозиційних фракцій.
“Коломойський, правда, намагається вмовити верхи на Палицю-прем’єра”, – зізнається один з керівників фракції “Слуг”.
Правда, не дуже зрозуміло, як це відбудеться технічно. Якщо допустити, що 20-25 мажоритарників вийдуть зі “Слуги народу”, змінять фракцію, то навіщо ж з ними знову об’єднуватись?
Є версія, що з фракції виженуть вату, щоб не дратувати своїх “ціннісних”, а на їх місце запропонують коаліцію з “З майбутнє” і “Довірою”
Третій варіант – ніхто нікуди не входить і не виходить, а президента змушують піти на коаліцію хронічним браком голосів монобільшості в залі.
“Я думаю, що Шефір уже просуває у вуха президента ідею про таку коаліцію”, – каже ще один співрозмовник Букв.
Місяць тому, 11 вересня, в ефірі “Права на владу” голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко спитав Палицю, де він балотується. На що отримав досить відверту відповідь:
“На місце вашого прем’єр-міністра я балотуюсь”.
Зараз у партії “За майбутнє” відмовились коментувати Буквам чутки про “скупку” депутатів та можливу майбутню коаліцію і прем’єрство.
Що не дивно, адже партія наразі позиціює себе на місцевих виборах як опозиція до влади та навіть вимагає відставки міністра охорони здоров’я Максима Степанова, який за сумісництвом є кумом Палиці.
Співрозмовник у “Слузі народу” назвав імовірність нової більшості лише запусканням чуток. “Вони змогли домовитись не більше ніж з 15 людьми, бо навіть наші фотографи розуміють, що Коломойський заплатить лише в перший місяць, а далі підчепить тебе на гачок компроматом і змусить працювати на себе безкоштовно решту життя”, – зауважив депутат.
Сам Коломойський в коментарі УП заявив, що не хотів би для Палиці долі прем’єра.
“При де-факто президентській моделі управління, то прем’єр-міністр – це технічна людина. Це самогубство і людське, і політичне. Я ж не можу товаришу таке бажати”, – заявив олігарх в розмові з УП.
Втім, Коломойський лукавить. Прем’єр Палиця і прем’єр Шмигаль чи тим більше Гончарук – це таки, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Слабким і технічним при президенті Зеленському такий прем’єр не буде.
Щобільше, він стане об’єднавчим для багатьох бізнесових еліт і політичних еліт, зважаючи на добрі стосунки Палиці та групи Льовочкіна в ОПЗЖ, і з “Батьківщиною”.
Для того, щоб мати величезний вплив, достатньо навіть бути першим віцепрем’єром (згадаємо тут колись могутнього Андрія Клюєва) в уряді, скажімо, Андрія Коболєва.
І для того, щоб реалізувати цей сценарій достатньо вживити президенту думку, що в іншому разі буде неробочий парламент зі 171 депутатом в залі та коаліція “всі проти Зеленського”.
А Коломойський в разі чого буде “нє прі дєлах”, щоб можна цей продукт було продати Заходу.
Нагадаємо, що
[…] […]